Архів
Вівторок,
28 липня 2015 року

№ 80 (19275)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Образок

Сонце пахне вишнями

Тетяна КОМАР.

с. Ямпіль

Катеринопільського
 району

Черкаської області.

Рідна моя бабуся, мудрим віком якої я вчена. Дякую тобі за життєву науку!

ПРИГАДУЮ, запитала її, чим пахне сонце. Усміхнулася мама неньки: придумало ж дитинча, що й старе такого не складе.

— Ось зараз підемо у вишняк, що на тій горі, за яку сонечко сідає, та й дізнаємося, — мовила загадково.

Ми йшли довго, бабуня — опираючись на паличку. А я, забігаючи наперед, доганяла метеликів, складала свої перші ікебани із сокирок, ромашок, собачок і петрових батіжків. Коли старенька втомлювалася, сідали відпочивати обабіч стежки. У торбинці завжди знаходився смачний пиріжок чи млинчик від зайчика, а в кишені — барбариска або дюшеска.

Коли дійшли до вишень, сонце стояло над нами і без жалю пригрівало. Бабуся почепила через плече торбинку із лляного полотна і, пригинаючи гілочки, почала зривати вишні. Підстрибувала і я, та листаті чомусь випорскували з рук, а вишеньки витанцьовували на них, ніби насміхалися і примовляли: «А підрости ще трошки!» Тримаючи в долоньках кілька розчавлених вишень, смакувала соком, що стікав аж до ліктів.

Бабуся спостерігала, усміхалась.

— Придумала! — скрикнула радо і почала вибиратися на розлогу деревинку. Дивно, але бабуся не кричала, щоб мерщій злізла, як зазвичай робить більшість, оберігаючи своїх онучат. А ще й злегка підсобила.

Помаленьку я видряпалася вгору, наскільки змогла. Вишні там були темні, аж чорні, і дуже солодкі. Наївшись їх досхочу, заглянула сонечку в очі і вигукнула: «Я знаю, бабусю, сонце пахне вишнями!»

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове