Архів
Четвер,
14 січня 2016 року

№ 3 (19335)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник
  • За рубежем
Ні — мігрантам!

НІМЕЧЧИНА. У Лейпцигу відбувся великий протестний марш проти напливу мігрантів.

Докладніше...
Шукають «сирійський слід»

ТУРЕЧЧИНА. У Стамбулі прогримів вибух. Є одинадцятеро загиблих.

Докладніше...
Ліберальні настрої переважили

ЄГИПЕТ. Відкрилася перша за 3,5 року сесія парламенту.

Докладніше...
По-путінськи не буде

США. Барак Обама виступив перед конгресом з останнім зверненням на посту президента.

Докладніше...
Безглузді атаки

ФРАНЦІЯ вимагає від Сирії та Росії припинити «військові операції проти мирних громадян».

Докладніше...
Навіщо, питається, західний «фронт»?

РОСІЯ цього року сформує три нові дивізії на західному напрямку.

Докладніше...
Наша веселка у Суомі

ФІНЛЯНДІЯ. У Гельсінкі відкрили українську недільну школу «Веселка».

Докладніше...
Не до карнавалів

БРАЗИЛІЯ. У ряді міст скасовано традиційний щорічний карнавал.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Наші інтерв’ю

Бджолярі виходять із ройового стану

Розмову вів

Михайло ГУБАШ.

Наприкінці минулого року відбувся 8-й з’їзд Спілки пасічників України. На форумі переобрано керівний склад цієї громадської організації, що дає надію на припинення розбрату та непорозумінь, які останнім часом збурювали бджолярське середовище. Отже, за рішенням з’їзду головою спілки (за статутом — президентом) став відомий український політик, професор, народний депутат України чотирьох скликань Володимир СТРЕТОВИЧ. Невдовзі після його обрання кореспондент газети мав розмову з цим правознавцем і політиком, зокрема, й намагався дізнатися, що спонукало відійти від основної діяльності й професійно опікуватись бджільництвом.

— Передусім, Володимире Миколайовичу, прийміть вітання з приводу обрання на високу посаду і дозвольте запитати: невже ви тепер зовсім не займаєтеся й не цікавитеся політикою?

— Навпаки — і займаюсь, і цікавлюсь. Сьогодні моєю політикою є бджільництво: відродження галузі, оновлення і розв’язання проблем, які в ній накопичилися. І це не нова для мене справа. Ще коли був політиком і депутатом, частенько мандрував зі своєю пасікою медоносними місцями України. Багато хто з колег дивувався з такого мого захоплення. Цієї осені підготував до зими 28 сімей і молю Бога, щоб вони добре перебули холодну пору і навесні всі виявилися живими та здоровими.

— Бажаю, щоб таки вас було почуто. І кілька слів про з’їзд: де, коли і скільки?

— Протягом кількох останніх років у розгалуженій авторитетній Спілці пасічників України склалася непроста моральна обстановка. Наслідком такої ситуації стали розколи, створення регіональних організацій, нездорова конкуренція, фаворитизм, що в остаточному підсумку призвело до стагнації її діяльності. На вимогу більшості обласних організацій був скликаний 8-й позачерговий з’їзд Спілки, покликаний дати відповідь на запитання: «Бути чи не бути?». Такий з’їзд відбувся 18 грудня торік у Києві, в його роботі взяли участь 119 делегатів із 24 регіонів країни. На ньому мене й обрали президентом цієї громадської організації. Одноголосно.

— А як і коли ви взагалі захопилися бджільництвом?

— Ця справа у нас сімейна, а всі її секрети я перейняв од свого діда, котрий був пасічником, можливо, не в першому поколінні. Досі згадую ті радість та піднесення, які охоплювали мене, коли в другій половині червня дід переказував нам на хутір (а жили ми тоді на Житомирщині): «Скажіть Вовчику, хай прийде, будемо мед качати». Батьки відпускали, і для мене було справжнім святом підсобляти дідові. Поки ми працювали, він мені все пояснював про бджіл, про їхнє життя, поведінку, про те, як доглядати за цими маленькими створіннями. Цю науку я добре засвоїв з дитинства. Потім була значна перерва, бо поїхав до Києва і не мав можливості займатися бджолами. Повернувся до цього захоплюючого діла вже після досягнення сорока років. Подарували одну сім’ю, розвів пасіку, проштудіював купу літератури — і, як кажуть, пішло-поїхало...

— Зрозуміло. Але повернімося до іншої «сім’ї», справами якої вам тепер треба опікуватися. Що насамперед вважаєте за потрібне зробити у Спілці пасічників України і які бачите перспективи подальшого розвитку як самої організації, так і бджільництва в цілому?

— За той час, коли не діяв центр у Києві, у районах та областях утворилося чимало спілок та громадських організацій пасічників, а десь вони, навпаки, занепали. На сьогодні хороший стан справ маємо у Волинській, Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях. А от на Херсонщині спілка ніяк не може зорганізуватися. На Миколаївщині співіснують одразу дві обласні. Така відсутність єдності негативно впливає на вироблення спільної політики, яка була б корисною як для самих пасічників, так і для держави. Розуміємо, нелегко примирити людей із різними поглядами, подолати розбіжність у судженнях, підходах, щоб ніхто не перетягував ковдру на себе. Але я сказав на з’їзді, що моїм завданням і завданням моєї команди (заступників) є вивести пасічників України з ройового стану, щоб вони працювали, а не спрямовували всю енергію на з’ясовування стосунків. Будемо сподіватися, що 2016-й ознаменує собою завершення ройового стану в нашій пасічницькій сім’ї. Мусимо зробити так, щоб Спілка виконувала важливу роль у галузі.

— Хай там як, а бджільництво існує...

— І не тільки існує, а й досягло значних результатів завдяки невтомній праці пасічників. 2014 року в країні було вироблено 75 тисяч тонн товарного меду, з якого 37 тисяч тонн пішло на експорт, і Україна стала лідером на європейському ринку. Наш мед затребуваний, бо він високоякісний. Наше входження в СОТ не дозволяє нам закрити двері для меду з інших країн, але повести державну політику так, щоб стимулювати нашого виробника, — це завдання, зокрема, й нашої Спілки. В усьому світі, особливо в Європі, держава делегує окремі функції самоврядним організаціям. Так у перспективі має бути і в нас. Через рік, два, три, коли станемо на ноги, треба внести відповідні зміни в законодавство, щоб держава передала нашій Спілці повноваження стосовно організації бджільництва. Бо хто краще від самих пасічників та тих, хто переробляє мед, упаковує його, експортує, знає проблеми галузі? Отже, з часом змагатимемося за те, щоб на державному рівні займатися племінною справою у бджільництві, заходами захисту бджіл, збільшення медоносних площ, контролю за якістю продукції і презентації українського меду в зарубіжних та вітчизняних ЗМІ. З усім цим ми, на моє переконання, можемо успішно справлятися, вже сьогодні маємо не тільки плани, а й певні напрацювання.

— А що може дати Спілка звичайному селянинові чи фермеру? Чи є в неї можливості допомогти йому в сучасних складних реаліях?

— Серед головних завдань нашого об’єднання вбачаю таку організацію роботи, щоб вона була зручна для кожного пасічника, незважаючи на його основну професію — чи то професор університету, чи то лікар, водій, селянин тощо. Така «середня» людина, як я її уявляю, має від 4-5 до 20-40 вуликів; дбаючи про бджіл, рано встає та пізно лягає; качає мед і абсолютно не турбується про те, що далі робитиме з ним, тому що знає — через Спілку знайде свого споживача і, крім зміцнення здоров’я та морального задоволення, ще й поповнить власний бюджет. Для надання практичної допомоги в критичних ситуаціях та консультацій різного характеру — від ветеринарних правил до юридичних нюансів — створимо сектор правової допомоги. Спочатку залучатимемо до цієї роботи на добровільних засадах студентів-аграріїв та юристів, а надалі перейдемо на професійну основу. А для селянина пасіка може стати не тільки його хобі та матеріальною підтримкою, а й справжньою годувальницею, тією славнозвісною вудочкою, з допомогою якої він зможе забезпечувати себе і свою сім’ю. По-перше, на селі для цього є всі умови. По-друге, «початковий капітал» потрібен зовсім незначний, а надалі — тільки працюй, не лінуйся й отримуй прибуток. І, по-третє, — кожен селянин-пасічник може розраховувати на підтримку і сприяння нашої Спілки. Зараз саме плануємо задіяти ресурс пасічників у сільських районах. Тут ми не обійдемося без кооперації, яка себе добре зарекомендувала ще в минулому столітті, у довоєнний та повоєнний часи, потім забули про неї, а нині знов так багато говорять... Тому сприятимемо створенню кооперативів, районних та міжрайонних об’єднань, аби бджолярі могли гуртуватися, спільно дбати про своє, збувати продукцію, отримувати вощину, інвентар, ветпрепарати тощо.

— Ще про таке хотів запитати. Один мій знайомий якось критично висловився з приводу цілющих властивостей меду та продуктів бджільництва. Мовляв, вони занадто перебільшені, все це більше пропаганда...

— Та ви що?! Про-па-ган-да, кажете (обурений вираз обличчя мого співрозмовника поступово змінюється на іронічний. М. Г.). Про цілющі властивості меду та його похідних люди знають із давніх-давен, сотні років, точніше, тисячі — ще з часів Стародавнього Єгипту. Гаразд, облишмо давнину, я вам розповім про нашого сучасника. Один із активних пасічників-новаторів — Валерій Петрович Домбровський — подав ідею експерименту. В Боярці, що на Київщині, в одному з дитсадків для зміцнення здоров’я малюків до їх харчування було включено продукти бджільництва. В результаті за кілька років захворюваність серед дошкільнят знизилась утричі, а щодо ГРВІ, за свідченням завідувачки дитсадка, — майже вдесятеро! А ви кажете «пропаганда». Хоча й справді чудова пропаганда. Саме тому ми підхопили цю ідею і плануємо розробити власну програму «Мед України — дітям України». Вона передбачатиме забезпечення всіх діточок віком від трьох до десяти років медом та іншими цілющими продуктами бджільництва, які посилюють імунітет...

Отже, попереду у Спілки пасічників України величезна ділянка роботи, яка має принести користь як бджолярам, так і всій державі.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Москва заметушилась
Читати
Другі після Макао
Читати
Сьома хвиля?
Читати
Бідних вистачить
Читати
Хіба так торгують
Читати
Гаманці потрібні й тепер
Читати
Таки звільнили
Читати
Квіточки децентралізації
Читати
Хоч побачимо, чим дихаємо
Читати
Хасид напав на депутата
Читати
Знайшли рішення
Читати
Зять Ківалова відкупився
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове