Наша пошта

• Рядки з листів

Iз пустого в порожнє

ПРИКРО, що з кожним скликанням парламент щодо ефективності не кращає, а гіршає. І без зміни виборчих законів, кола прав і обов’язків депутатів перевибори — це переливання води з пустого в порожнє. Оскільки депутати носять почесне звання «народних», то ж чи не час провести референдум, на якому народ має визначити і узаконити кількість народних депутатів у парламенті, а точніше — на шиї народу? Чи місце у Верховній Раді промисловцям з великим капіталом, чи повинні прогульники ходити із мандатом аж до завершення каденції? Чи потрібна ота недоторканність, при якій привільно корупції, хабарництву, безкарності? Тільки за такого підходу можна буде створити дієву Верховну Раду, а депутат відповідатиме званню «народний»! Особисто я без зміни виборчих законів надалі за парламент не голосуватиму, аби мене в подальшому не гризла совість за оту чергову депутатську клоунаду.

Василь ІВАЩЕНКО.

м. Суми.

Депутати в нас глухі

І не хочуть знати,

Що їх виборцям

вночі заважає спати.

До тих пір не зрозуміють,

Як людям служити,

Доки самі не спробують

на три двісті жити.

Ольга ГРІНЬКО.

Драбівський районЧеркаської області.

Господарем української землі повинен бути той, хто на ній працює. Тобто селянин, господар, фермер зі своєю родиною. І тільки!

Дмитро НАКОНЕЧНИЙ.

Старокостянтинівський район

Хмельницької області.

Мені 79 років. Пропрацював усе життя будівельником. Заробив 1608 грн пенсії. За колишньої влади це було 195 доларів, а при нинішніх реформаторах — 58. Є, звісно, заслуга Порошенка, Яценюка і Гонтаревої в тому, що зробили людей злиднями. Та хіба їм про це голова болить? Головне, добитися безвізу. Ніби у Європі таким, як я, старцям, будуть дуже раді.

М. М. ПАВЛЮК.

Макарівський район Київської області.

Відчуття гіркої несправедливості змусило мене взятися за перо. До глибини душі обурили факти, описані Оленою Горбунь у статті «Дорогі яблука» («СВ» за 28.02. ц.р.). З яким цинізмом і відчуттям зверхності над беззахисною бабусею познущалися «орли Гройсмана». Свою бездушність і моральну ницість поліціянти виправдовують законами. Пам’ятаємо, саме такі прибічники закону в 1932-33 рр. витрушували в селянських хатах із глечиків останні зернини, арештовували голодних людей за підібрані на полі колоски.

Не знаю, чи піде владі на користь заплачений із бабусиної пенсії штраф. А, не дай Бог, серце літньої людини не витримає такої наруги, як не витримало серце чоловіка, з якого банк вимагав повернення кредиту, якого він не брав? Складається враження, що в нашій «правовій» державі законами захищені шахраї, злодії, рекетири і т.п., тільки не прості чесні громадяни.

М. Ю. ГАЙВОРОНСЬКА.

Новомосковський район

Дніпропетровської області.