Архів
П’ятниця,
17 березня 2017 року

№ 21 (19466)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Виборчий барометр

НІДЕРЛАНДИ. Партія прем’єр-міністра лідирує на парламентських виборах.

Докладніше...
Хто дармоїд?

БІЛОРУСЬ. У Мінську, Гродно, Могильові і Молодечно почалися нові «Марші недармоїдів».

Докладніше...
Ще одна гаряча точка

ЛІВІЯ. Тут знову розгорівся збройний конфлікт.

Докладніше...
А люди гинуть

СИРІЯ. У Дамаску сталися два потужні теракти за добу.

Докладніше...
До політики ультиматумів

ТУРЕЧЧИНА пригрозила розірвати угоду з ЄС щодо біженців.

Докладніше...
Замаскувалися під культурний центр

НІМЕЧЧИНА. У Нижній Саксонії закрили ісламський центр, який рекрутував бойовиків для «ІДІЛ».

Докладніше...
Усіх порахують

У ПАКИСТАНІ почався перший за 20 років перепис населення.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Дослівно

Євген ЯКУНОВ, заслужений журналіст України.

Звичайно, Путін не скоро помре. Але коли помре, чи готові ми будемо повернути Донбас в Україну?

Якщо ми зараз відмовляємо у праві називатися українцями тим, хто живе в окупації. Якщо збираємося евакуювати всіх, щоб, як у Трансільванії, коли прийде час, — «не вистачило українців». Якщо боїмося, що не ми асимілюємо донецьких, а вони нас. Якщо рвемо торговельні зв’язки (а миру у війні, як казав один мудрець, можна досягти лише трьома способами: перемогти, здатися або почати торгувати). Якщо в наших очах не згасає прагнення справедливої відплати.

Боюся, не готові.

Чим далі на захід, тим менше жалю щодо можливої втрати. Для Садового, наприклад, Донбас анітрішки не є дорогим.

А ось для мене є дорогим. Тому що без нього ми будемо як вовк, який потрапив у капкан і відгриз лапу, — вільні, але триногі. Тому що покірно віддати частину — не значить врятувати ціле (Петлюра здав ЗУНР Пілсудському, щоб врятувати УНР, але не врятував ні те ні інше). Тому що це частина української культури, така ж самобутня, як і одеська. І ще — тому що я жодного разу не був у Донецьку, і мені сумно подумати, що я там уже ніколи не побуваю. І сьогодні він мені, мабуть, навіть дорожчий за Львів. І я розумію, чому: втрачене завжди видається ціннішим.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Сбербанк» запровадив обмеження
Читати
Важкий вибір
Читати
У металургії — спад
Читати
Техогляд із фотосесією
Читати
Для подорожі не потрібен паспорт
Читати
Без жартів
Читати
Небезпідставна вимога
Читати
Сумне лідерство із материнської смертності
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове