Архів
П’ятниця,
17 березня 2017 року

№ 21 (19466)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Виборчий барометр

НІДЕРЛАНДИ. Партія прем’єр-міністра лідирує на парламентських виборах.

Докладніше...
Хто дармоїд?

БІЛОРУСЬ. У Мінську, Гродно, Могильові і Молодечно почалися нові «Марші недармоїдів».

Докладніше...
Ще одна гаряча точка

ЛІВІЯ. Тут знову розгорівся збройний конфлікт.

Докладніше...
А люди гинуть

СИРІЯ. У Дамаску сталися два потужні теракти за добу.

Докладніше...
До політики ультиматумів

ТУРЕЧЧИНА пригрозила розірвати угоду з ЄС щодо біженців.

Докладніше...
Замаскувалися під культурний центр

НІМЕЧЧИНА. У Нижній Саксонії закрили ісламський центр, який рекрутував бойовиків для «ІДІЛ».

Докладніше...
Усіх порахують

У ПАКИСТАНІ почався перший за 20 років перепис населення.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Адміністративна реформа

Об’єднані територіальні громади: проекти і реалії

Віталій НЕЛЕП,

доктор економічних наук, професор;

Михайло САВЛУК,

доктор економічних наук, професор;

Михайло Коцупатрий,

кандидат економічних наук, професор, декан факультету економіки АПК Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Уже понад два роки в Україні триває адміністративно-територіальна реформа, ключова складова якої — створення об’єднаних територіальних громад. До кінця 2016-го за чотири тури виборів обрано керівні органи лише 367 таких громад. Процес затягується, і Кабмін зобов’язав органи місцевої влади завершити його до кінця 2017 року, застерігши, що ті сільські ради, які не визначаться, будуть об’єднані директивно, тобто примусово. Чи хтось прорахував наслідки такого кроку, те, як це позначиться на ефективності подальшої діяльності таких об’єднань?

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ обрали Житомирщину (перша публікація «Концептуальні помилки реформи» в «Сільських вістях» №23 від 1 березня 2016 р.). Якщо оцінювати формування об’єднаних громад у цілому по області, то ситуація не має вигляд критичної. Із 58 запланованих на початок 2017-го створено 34 — 59% плану (загалом по Україні цей показник — 27%). Проте за цією картиною проглядаються і певні недоліки. Зокрема, у трьох районах (Любарському, Ружинському, Овруцькому) із надвеликими за розмірами громадами (по 23-25 тис. чоловік у кожній) вибори взагалі не проводились, у районах із помірними за розмірами громадами (12-18 тис.) хоч в одній провели, а в Хорошівському нові самоврядні органи обрано у всіх.

Такі істотні відмінності спричинені, на наш погляд, тим, що в надвеликих об’єднаних громадах (а це 38-56 населених пунктів) суперечності між інтересами окремих із них значно гостріші й різнобічніші, ніж у помірних, де об’єдналося від 15 і більше сіл. Насамперед це стосується фінансово-економічної сфери. Утім, не тільки. Дуже чутливою для окремих суб’єктів є загроза погіршення соціальних, інфраструктурних, культурних умов життя після об’єднання у надвеликі громади (йдеться до закриття медичних, освітніх, культурних закладів тощо).

Серйозною перепоною для формування великих громад є й те, що їх адміністративні органи розміщуються, як правило, у містах та селищах міського типу. А тому зароблені громадою та одержані від держави кошти, певна річ, передусім підуть на потреби їхніх центрів. У розташованих навколо селах люди бояться втратити свої землі внаслідок вилучення їх для загальних потреб чи в інтересах того ж центрального суб’єкта (скажімо, будівництва житла, дачних містечок, виробничих підприємств та ін.).

На жаль, побоюваннями місцевого населення «нагорі» особливо не переймаються. Це можна пояснити насамперед тим, що ті, хто планував цю реформу, керувались переважно принципом самодостатності новостворених громад, аби мінімізувати їх потреби в державній підтримці. Інтереси ж деяких самоврядних суб’єктів, самого населення, особливо соціальні, екологічні, інфраструктурні, відійшли на другий план, що й провокує опір людей.

Там, де задіяна менша кількість населених пунктів, формування об’єднаних громад часто стримується переважно через труднощі із забезпеченням їх самодостатності. Зокрема, в області заплановано створити 10 таких із населенням 5 і менше тисяч осіб та незначною кількістю об’єднаних населених пунктів. Це суперечить принципу самодостатності, й цієї помилки припустились іще на стадії розробки проектів формування ОТГ. Сьогодні органи місцевої влади намагаються «на ходу» виправити ситуацію, ламаючи планові схеми, що спричинює додаткове «тертя» між громадами і гальмує проведення виборів у них.

Отже, можна зробити такі висновки щодо ситуації з децентралізацією в конкретній області (подібні недоліки характерні й для інших регіонів). Найповільнішими темпами відбувається формування надвеликих об’єднаних громад, які створюються по одній-дві на район. Чим більша майбутня ОТГ, тим гостріше даються взнаки розбіжності в інтересах всередині неї і тим складніше їх узгодити. Такими ж повільними темпами формуються і найменші громади (з населенням до 5 тис. чол.).

Ефективну «золоту середину» в кожному районі необхідно визначати залежно від рівня економічного розвитку, природних, екологічних, демографічних та інших умов.

Уже навіч перші успішні й невдалі кроки в цій справі. Там, де такі громади ще не створено, слід ґрунтовно вивчити і врахувати досвід уже функціонуючих об’єднаних громад. У ході процесу подекуди виникають труднощі через проблеми, з якими мають чимало клопоту новостворювані громади, до котрих хотіли б приєднатися сусіди з суміжних районів. Хоча таке включення нібито й не суперечить вимогам Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (ст. 4, п. 1.3.), та й територіальні межі районів незабаром можуть змінитись у зв’язку з їх укрупненням.

Для реального дотримання базових принципів при формуванні об’єднаних громад потрібно виходити ще й із перспектив розвитку, зокрема й агропродовольчого комплексу. У зв’язку з цим важливого значення набуває термінове ухвалення Верховною Радою законів про сімейне фермерство, передачу земель, що перебувають у межах громад, від райдержадміністрацій у відання ОТГ, стимулювання створення багатофункціональних кооперативів на селі та інші.

Коли стаття була підготовлена до друку, Кабінет міністрів своїм розпорядженням № 58-р від 1.02.2017 р. вніс деякі зміни до перспективного плану формування територій громад Житомирської області. Зокрема, є намір створити величезні (одну на район!) Любарську (757 кв. км, 28 тис. чол., 48 населених пунктів, 25 сільрад), Лугинську (994 кв. км, 17 тис. чол., 49 населених пунктів, 18 сільрад), Пулинську (1000 кв. км, 23 тис. чол., 67 населених пунктів, 20 сільрад) і Ружинську (1000 кв. км, 28 тис. чол., 50 населених пунктів, 32 сільради).

У найбільшому в області Овруцькому районі хоча і заплановані дві громади — Овруцька і Словечанська, все ж параметри першої вражають — 1783 кв. км, 45 тис. чол., 100 населених пунктів, 23 сільради. Наскільки обґрунтована така «гігантоманія»? За експертними оцінками, у цьому районі доцільно сформувати п’ять громад: крім двох уже згаданих, ще Велідницьку, Великофоснинську, Покалівську.

Перспективи об’єднаних громад-«районів» досить невиразні. Може, не гнатися за цифрою, а, доки не наламали дров із децентралізацією, проаналізувати перші кроки і зробити з них висновки?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Сбербанк» запровадив обмеження
Читати
Важкий вибір
Читати
У металургії — спад
Читати
Техогляд із фотосесією
Читати
Для подорожі не потрібен паспорт
Читати
Без жартів
Читати
Небезпідставна вимога
Читати
Сумне лідерство із материнської смертності
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове