Наша пошта

• Таланти рідного краю

Дві крапельки розлилися рікою

Валерій МАРЦЕНЮК.

Ярмолинецький район

Хмельницької області.

Фото з сімейного архіву.

ВОНИ схожі між собою, як дві краплі води, і це додає їхньому надзвичайно талановитому співочому дуетові особливого шарму, оригінальності й неповторності. Співочий дует братів Гжегожевських — візитівка Хмельниччини. Їх знають і шанують не лише подоляни — усі, кому доводилося хоч раз почути виступ цього самобутнього дуету чи то на пісенному фестивалі, чи на сільській, районній або обласній сцені, назавжди стають його прихильниками.

Любов до пісні, тонке відчуття прекрасного вони увібрали з молоком матері, з роси й води, яка стала для них живильною у рідній Солобківці Ярмолинецького району. Батько, Едуард Йосипович, віртуозно вправлявся на баяні, мама, Марія Петрівна, грала в оркестрі, а коли підросли діти, стала берегинею їхньої сценічної творчості. Оскільки мала неабиякий природний хист до вишивання, створювала синам неповторні костюми, які так само, як і їхні голоси, були візитівкою братів Гжегожевських.

— Ще змалечку ми прагнули показати свою пісню — не переспівувати, не запозичувати ні слів, ні музики, а створювати своє, що іде з душі, що рветься назовні, чим хочеться поділитися з цілим світом.

Задушевною, ліричною, патріотичною піснею, дотепними жартами, якими пересипані виступи дуету, співаки неодноразово підтримували наших воїнів, виїжджаючи на схід, у зону бойових дій.

— Під час таких гастролей намагаємося охопити якомога більше місць дислокації, — розповідають артисти. — Хлопці підганяють БТР — і сцена готова. Якось у Маріуполі, перебуваючи за 30 метрів од замінованого кордону, виступали під акомпанемент мобілки, щоб гучністю не видати місце розташування підрозділу. А іноді нас везли у прямому сенсі невідомо куди — у засекречені частини, про призначення яких ми нічого не відали. Для нас головне — підтримати хлопців, розрадити, підняти настрій. Вдома виступаємо у центрах реабілітації атовців, а маємо для них цілу програму, присвячену воїнам духу, створену з власних пісень. Почуваємося безмежно щасливими, коли вдається хоча б частково відвернути увагу захисників від тяжких думок про втрату побратимів і від болю після поранень.

Новий час породив чимало цікавих сюжетів, що вимагають нових форм підходу до творчості. Так, Євген, очолюючи відділ культури Ярмолинецької райдержадміністрації, а Вадим, працюючи викладачем Шарівської дитячої музичної школи, започаткували й уже 11 разів провели у рідному районі фестиваль співочих близнюків «Співучі дзеркала», а згодом і для дітей «Дві крапельки».

Ллються зі сцени пісні братів Гжегожевських: на фестивалях, конкурсах, концертах, звучать на родинному застіллі на честь 90-літніх батьків. Та найкраща пісня ще не заспівана, стверджують. Так само, як і безліч ідей, які з молодечим вогником у очах поспішають втілити у життя.