Наша пошта

• Про те, що болить

«Наукова» земля — для своїх

Володимир СИРОВЕТНИК.

с. Бохоники

Вінницького району

Вінницької області.

САМЕ так діють керівництво державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України», Бохоницька сільська рада, головне управління Держгеокадастру Вінницької області.

А тепер згадаймо трохи історію. 1973-го наш колгосп було перетворено на спеціалізований молочно-насінницький радгосп. На той час це було звичним кроком. Адже всім відомо, що колгоспники були лише формальними власниками землі (хоч колгосп і був створений з їхніх наділів та майна, зданих ними «добровільно» за часів колективізації). Минали роки. Радгосп, залежно від волі керівництва «нагорі», то переходив до Інституту кормів Поділля, то був нібито самостійний і зрештою став називатися науково-виробничий центр «Соя», у розпорядження якого перейшла площа в розмірі 582 га (із колись 1600 га), майна майже не дісталося. Схоже, що створили його, аби роздерибанити землю. Зрозумівши, до чого йдеться, ми, працівники, ветерани виробництва та спадкоємці пенсіонерів, звернулись до Вінницької облради, ОДА, а ті своєю чергою — до Кабміну, Кабмін — до Мінагропроду, Мінагропрод — до Національної академії аграрних наук України з проханням установити справедливість та повернути землю тим, хто її обробляє і в кого її свого часу забрали. Із академії довго не відповідали, але за нашим наполяганням ми таки отримали величезну відписку:

«Відповідно до п. «б» ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного майна», майно підприємств, установ та організацій НАНУ, галузевих наук не підлягає приватизації.

Ч.9-ю ст. 11-ї ЗУ «Про управління об’єктами державної власності» визначено, що нерухоме майно об’єктів державної власності, що не підлягає приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути його відчуження.

Відповідно до п. «е» ч. 4-ї ст. 84-ї Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки НАНУ та державних галузевих академій наук.

Розпорядженням «Деякі питання збереження об’єктів державної власності» від 11.02.2010 р. №318-р КМУ зобов’язав Державний комітет із земельних ресурсів разом із зацікавленими органами влади, в тому числі й Національними та галузевими академіями, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження державної власності земельних ділянок.

15.10.2014 р. на виконання доручення віце-прем’єр-міністра України — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В. Гройсмана обов’язковим стало врахування позиції органів місцевого самоврядування у питаннях розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності».

І насамкінець: «Академія не має правових підстав розпаювання підпорядкованих їй земель та майна». Все це було б добре, якби було справді так! Проте 08.11.2016 р. Держгеокадастр області видає наказ та виділяє 15 га цієї «недоторканної, особливо цінної для науки землі» 8 особам, які не проживають, не працюють у радгоспі й до науки не мають жодного стосунку. Таке рішення приймається за погодженням керівництва центру, академії, сільської ради.

Пишу цей лист із болем у серці. З дитинства працював у колгоспі, в ньому трудилися мої батьки, діди та бабусі здали свої землі за часів колективізації. За звитяжну роботу я був нагороджений орденом «Знак Пошани» і не можу дивитись, як сучасні ділки набивають кишені, генд­люючи нашою землею.