Соняшник № 719

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малював Анатолій ВАСИЛЕНКО.

• Мандрівка в дивосвіт

«Парашутисти»

Потепліло надворі. А тільки-но прогрілася земля, повсюди на осонні серед тонесеньких ясно-зелених стебелець травички почали випинатися кущики із суцвіттями на струнких і м’ясистих ніжках-трубочках. Невдовзі ті пуп’янки-суцвіття розквітнуть. І створюватиметься враження, наче це якийсь художник розбризкав по галявинах золотисто-жовту фарбу.

КУЛЬБАБКА росте повсюди. Певно, немає людини, котра із першого погляду не впізнала б цю рослину. А якщо така й знайдеться, їй достатньо буде просто зірвати квітку, аби зрозуміти, що це кульбабка: білий густий сік, гіркий на смак, відразу ж виступить на зламі стебельця-трубочки або її витягнутих, різьблених по краях листків.

Листки у кульбабки і справді дуже характерні — вишукано вирізьблені. Хоча не у всіх рослин вони однакові. Так, якщо кульбаба виросла на спекотному сонці або в дуже посушливій місцині, листки у неї невеликі. Коли ж на вологих ґрунтах або у затінку — вони утричі довші.

Сама по собі рослина наділена великою життєвою силою. Бо не вибаглива до ґрунтів, росте повсюди, надто на осонні. А ще, скільки б її не витоптували люди, скільки б не поїдали тварини на пасовищах-луках, вона все одно ростиме. Довге міцне коріння дає їй можливість швидко відродитися — за лічені дні.

Втім, у людей із кульбабою склалися доволі складні стосунки. Бо і милуються нею, а водночас часто і винищують. Як-ось на городах чи інших культурних полях. Бо вона «загарбує» землі й витісняє з них інші, тендітніші, рослини. Проте на тих же луках чимало від кульбаби і користі, приміром, весняним комахам. Адже кульбаба — медонос. Не вельми який, утім, зацвітає саме тоді, коли інших квітуючих рослин іще мало. Тому зголоднілі за зиму комахи радіють їй, особливо бджоли. Для них о цій порі кожна квітка кульбаби — це такий собі «кошичок із медком».

До того ж кульбаба ще й вельми цілюща рослина. Про її лікувальні властивості знав іще один із батьків медицини знаменитий Авіценна. А стародавні греки і римляни навіть уклали лікувальні властивості рослини в її назву — вона стала зватися «тераксакум офіцінале». Перше слово — грецьке, означає «заспокійливий», друге — латинське: «лікувальний».

Увесь травень і червень квіти-сонечка кульбабок тішитимуть око на луках, галявинах та схилах. За ними можна не лише передбачати погоду, а й визначати час. Наприклад, перед негодою квіти кульбабки повністю не розкриваються, а сонячного дня ще й прокидаються дуже рано, годині о шостій, а «вкладаються спати» — закриваються вдень — годині о третій.

Із часом невидимий художник перетворить золотаві квітки на пухнасті білі кульки. Тоді навіть легенький вітерець здійматиме з них хмарки пушинок, залишаючи на квітконіжках лиш кумедні «лисі» голівки...

Якщо упіймати пушинку кульбабки і уважно її роздивитися, можна побачити довгу ніжку, на одному кінці якої прикріплений парашутик, а на іншому — гостре сім’ячко, яке, таким чином мандруючи за вітром, знаходить собі нове місце поселення. Цікаво, що парашутик із сім’ячком не тільки далеко літає, а й опускається точно вертикально, завдяки чому завжди встромлюється у землю гострим кінчиком.

Загалом же кульбабка — не єдиний «парашутист» у світі флори. Знайомий нам бур’ян — будяк теж розсилає насіння з допомогою таких собі «парашутів». І в насіння валеріани є «парашутики» — закручені донизу волосинки… Проте у кульбабки за будовою, певно, літальні апарати найкращі. Бо їхня насінинка здатна далеко мандрувати із потоком повітря, до того ж вона дуже життєздатна. Проросте за найнесприятливіших умов! Ось чому рослину охрестили відмінним «парашутистом».