Архів
Середа,
19 квітня 2017 року

№ 30 (19475)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Ще більше влади

ТУРЕЧЧИНА. Реджеп Таїп Ердоган заявив про перемогу на референдумі щодо змін до конституції.

Докладніше...
Гірше за санкції

ЧЕХІЯ відмовляється приймати біженців за квотою ЄС навіть попри загрозу економічних санкцій.

Докладніше...
Кандидатка-скандалістка

ФРАНЦІЯ. У Парижі — нові сутички супротивників кандидата в президенти Марін Ле Пен із правоохоронцями.

Докладніше...
Полетять голови

КНДР провела невдалий запуск ракети.

Докладніше...
Рішучий наступ

СИРІЯ. Урядова армія захопила місто Соран.

Докладніше...
Генеральне ядерне інспектування

США ревізують свій ядерний потенціал.

Докладніше...
Є й така думка

РОСІЯ. У «Єдиній Росії» заявили про геноцид євреїв стосовно росіян.

Докладніше...
Багато пожила і побачила

В ІТАЛІЇ померла найстаріша людина у світі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Сільські обрії

Починав із шести гектарів

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

У фермерському господарстві «Напорівське», що у селі Лукашівка Чернігівського району, запускають новий доїльний зал. Його голова Григорій Ткаченко сподівається в цьому році довести надої до п’яти тисяч літрів від кожної корови. Безконтактний спосіб доїння дасть можливість отримати молоко класу «екстра», ціна на яке підвищить рентабельність молочного тваринництва.

У ГОСПОДАРСТВІ утримують 250 голів ВРХ. Уже другий рік поспіль тут працюють над поліпшенням породи корів, практикуючи нові технології. Звичайних українських «ласунь» голштинізують, дійне стадо (близько 100 голів) перебуває на особливому раціоні, без випасу. Попри всі ці турботи тваринництво не основний вид господарювання у «Напорівському». Головні прибутки тут отримують від рослинництва.

Що ж спонукає займатися тваринництвом? Григорій Ткаченко пояснює: «Зернова група має значні відходи, тобто корми для худоби. Ще одним вагомим аргументом є органічні добрива. Я за освітою агроном, тож знаю, що навіть найконцентрованіше добриво має до 60 відсотків цінної речовини, решта — важкорозчинні залишки металів, солей тощо. Все це ми пхаємо у землю, але рано чи пізно таке господарювання обернеться катастрофою для всіх. Органіка — ось наше майбутнє!».

Історія успіху фермера Ткаченка водночас і проста, і складна: знання, відвага, завзяття та багато-багато праці. Свою справу він започаткував, маючи... 300 позичених доларів.

«У 2002 році я з дружиною вийшов із колективного господарства, забравши земельні паї. Ми були одними з перших, хто ризикнув відокремитися, тому нам дали найгірші землі. На позичені гроші найняв тракториста, який виорав нашу землю абияк, але діватися було нікуди. На цих 6,22 гектара ріллі вручну посіяв ячмінь, а дружина заволочила конем. Попри все урожай зібрали непоганий».

На виручені за зібране збіжжжя гроші Ткаченки купили свій перший трактор, причіп та плуги до нього. Власна техніка була доброю підмогою, однак родині довелося ще досить довго й багато працювати руками.

«Я обробляв ранцевим обприскувачем по 26 гектарів і вручну вносив добриво», — пригадує фермер. Це тоді, коли у нього з’явилися пайовики, котрі, помітивши порядність та відповідальність земляка, здали йому в оренду свою землю. Тепер, після 13 років господарювання, фермерське господарство Ткаченків має в обробітку близько півтори тисячі гектарів, власну техніку, склади, зерно-, овочесховище, сушарку та корівники.

Тут вирощують чотири основні культури: озиму пшеницю, люпин, кукурудзу, соняшник, окрім них — картоплю й полуниці. Під солодку ягоду відведено 1,3 гектара землі. Голова господарства вважає її вирощування, швидше, візитівкою, ніж бізнесом. Лукашівка — село невеличке, тому збір полуниці — це ще й додатковий заробіток для селян, як мінімум, 104 гривні на день.

Під картоплю виділено 40-50 гектарів. Торішнім урожаєм «другого хліба» задоволені: зібрали по 450 центнерів із кожного. За рентабельністю вона поступається хіба що соняшнику. Необхідно лише слідкувати за сортооновленням та дотримуватися технології. Ось і весь секрет, запевняє фермер. Зберігають картоплю у спеціальному сховищі, під яке обладнали старий хлів, куди поставили твердопаливний котел і провели опалення.

Свою репутацію економного господаря Григорій Ткаченко вкотре підтвердив, коли відмовився від використання газу, перейшовши на альтернативні джерела енергії. Придбали теплогенератор для альтернативного палива, який окупився за неповний сезон, а собівартість одного тонновідсотка висушеної кукурудзи становила 3,5 гривні. Тоді як елеватори, що працюють на газу, брали від 40 гривень за один тонновідсоток. Нині у господарстві спалюють усе те, чим раніше забруднювали довкілля. Головна сировина — відходи рослинництва.

Стабілізувавши прибутки у рослинницькій галузі, у «Напорівському» вирішили підтягнути поки що малорентабельне тваринництво. Григорій Михайлович узявся за це, як завжди, ґрунтовно, із властивою йому розсудливістю. За його словами, ця галузь тримається на трьох китах — породі, годівлі та утриманні.

«Зиск від голштинізації корів ми отримаємо через 4-5 років. Це довгострокові наші інвестиції, — переконаний фермер. — А решта складових уже дають результати».

Частина хлівів тут із металопластиковими вікнами, «коник» зверху — прозорий, тож і приміщення світлі. Напувальниці з автоматичним електропідігрівом та терморегуляторами. Корови перебувають на безприв’язному утриманні. Годують їх зеленою масою, бобовими, силосом, макухою тощо. Результати обнадійливі: нині мають вийти на п’ять тисяч літрів молока від кожної «утриманки». У «Напорівському» на високі надої корів програмують! Разом із молоком теличкам дають спеціальні гранули, аби розтягнути їм шлунки. Відтак корова з’їдатиме більше корму, тож і надої будуть відповідні.

Григорій Ткаченко — господар із діда-прадіда, тож своє майбутнє пов’язує із селом.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
I воюємо, і торгуємо...
Читати
«Пенсійні ножиці» від МВФ
Читати
Перший пішов
Читати
Даєш трирічку!
Читати
Українці безправні
Читати
Допомога чорнобильцям
Читати
Не потребуватимуть чи не даватимуть?
Читати
Скільки коштує паска?
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове