|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» |
Версія для друку До списку статтей
Були б ви мужчиною... Никанор ДУБИЦЬКИЙ. смт Муровані Курилівці Вінницької області. Терентій Сидорович Причепа славився шляхетністю у поводженні з жінками. Ось і зараз, коли до кабінету ввійшла завідувач відділу Софія Іванівна Пащенко, він підвівся з-за столу, запропонував їй стілець, а вже тоді перейшов до справи: — Як же воно так, люба Софіє Іванівно? Чому це у вас Цюпіндяк витворяє, що хоче? — А що Цюпіндяк? — знизала та плечима. — Ну, характер у нього... Зате ж до роботи — вогонь! — Ех, Софіє Іванівно, — зморщився Причепа. — Не з руки мені говорити з вами іншим тоном. Були б ви мужчиною, я б вам сказав: «Півню ти недорізаний, баране безрогий...» — Як безрогий? — знітилася Софія Іванівна. — Та що ж це таке? — Саме безрогий, шановна моя, — чемно усміхнувся Причепа. — Бо той, що з рогами, хоч і баран бараном, але за себе постояти вміє. Ви ж з одним Цюпіндяком не можете впоратися. Сказав би я вам! Та оскільки ви не мужчина... І ще одне, дорога моя Софіє Іванівно! Коли ви вже вгамуєте ту Зойку-пліткарку? Вуха в’януть од її слів. Іще материне молоко на губах не обсохло, а рветься до трибуни. — На те і збори, товаришу директор, щоб недоліки викривати. — Ох! — зітхнув Причепа. — Ну що вам відповісти на це, коли ви жінка. Були б ви мужчиною, я б грюкнув кулаком по столу, обізвав тупоголовим віслюком і витурив із кабінету. А так... — Співчуваю вам, Терентію Сидоровичу, — підвелася зі стільця Пащенко. — Були б ви жінкою, я теж не скупилася б на епітети. Ви мене — безрогим бараном, а я вас — язикатою Хвеською. — Що? — скинувся на стільці Причепа. — Ви мене — віслюком, а я вас — боднею без клепки. — Як ви... ви?.. — перехопило подих у Причепи. — А отак, Терентію Сидоровичу. Який привіт — такий і одвіт. Та не гнівайтеся. Ви ж у спідниці не ходите. Версія для друку До списку статтей |
Борис НЕЧИПОРУК. с. Франківка Чорнобаївського району Черкаської області. — Моню, як ти ставишся до своєї дружини? — Як до нашої влади: трохи боюся, трохи люблю, трохи хочу іншої... * * * — Не розумію, як можна за один день натворити стільки лиха? — А я встаю дуже рано...
|