Криниця

• Письменники і влада

Згадали про старе?

Василь ПІДДУБНЯК.

ЛІНА КОСТЕНКО — видатна українська письменниця, лауреатка премій Національної імені Тараса Шевченка, фундації Антоновичів, Франческо Петрарки, Олени Теліги — безпомильно визначила: «У кожної влади в генах — знищити журналіста, придушити письменника, перехапати всіх, хто бачить її наскрізь».

Нинішня влада, схоже, теж успадкувала від своїх попередників сумнозвісні сталінські рефлекси — або приручити, або знищити.

Оскільки прирученню сущі в Україні майстри красного слова не піддаються (за незначним винятком окремих пристосованців), то чому б не влаштувати для них, як нині прийнято казати, «гібридну війну»? Можна й без залучення «чорних клобуків» із московитського Кремля — у нас і своїх «клобуків» із лихвою вистачає! Підтвердження цьому — обставина, «гібридно» створена навколо Національної спілки письменників України (НСПУ). Не виключено, що станеться це у переддень печальної дати — 80-річчя масового знищення найбільш неугодних тодішній владі виразників «розстріляного відродження» — Миколи Куліша, Валер’яна Підмогильного, Михайля Семенка, Миколи Зерова…

Сумно, панове!

За що ж тоді, скажіть, боролося наше красне письменство, започаткувавши Народний рух України, ба більше — здобуття нашою державою омріяної не одним поколінням українців Незалежності? За те, щоб чинна влада у зачинателів найбільшого в історії України визвольного змагання обдерла до нитки і пустила в Європу голими?

І це не художній образ, а констатація факту: у НСПУ можуть… конфіскувати її власне майно. Було б бажання, як у народі кажуть, а причина знайдеться. І знайшлася: податкові борги! Ціна питання — 1,5 млн гривень.

Безкомпромісні податківці планують через суд за прискореною процедурою конфіскувати і виставити на торги Будинки творчості, які належать Спілці, в Одесі та Харкові. Власне, «прискорення» те давно визрівало. Надто ласий для покупців, котрі книжок не читають, а тим паче не пишуть, отой шмат землі у центрі столиці площею 0,37 гектара за адресою вул. Банкова, 2. Та й Будинок письменника, де центральний офіс Спілки, — не менш ласий.

Чи ж не тому далекосяжна Київрада з 1 січня 2016 року встановила для національних творчих спілок максимальний (убивчий, якщо на те!) розмір земельного податку? Для НСПУ він становить близько 157 тисяч гривень. На місяць!

— Для Спілки письменників, яка була і залишається неприбутковою організацією, названа сума просто непідйомна! — каже у розпачі голова НСПУ Михайло Сидоржевський (на фото). — Щоправда, після численних звернень очільників творчих спілок до столичних депутатів із 31 травня минулого року розмір земельного податку зменшили втричі. Але ж податковий борг залишився! І погасити його нині змоги нема. Ми просили хоч би відтермінувати його. Але податкова на це принципово не пішла…

— І до чого це призведе чи, може, вже призвело?

— Призвело до того, що згадані вище Будинки письменників в Одесі та Харкові, на які давно накинули досвідченим оком комерційні структури, описують. Після описування — суд, після суду — торги. І це вже не припущення, а реальність. І нікого ця реальність, крім самих письменників, не хвилює… При цьому, наприклад, для тих же церков земельний податок міською владою мінімізований, в тому числі — і для Московського патріархату, який фактично залишається «п’ятою колоною», неприхованою дієвою зброєю в руках Кремля. Дива та й годі! Творчі спілки, які оберігають від знищення і несуть в маси українську національну культуру, примушують сплачувати земельний податок по повній, а тим, хто зіштовхує людей з путі Господньої, — пільги і «зелена вулиця».

— Пане Михайле, за вашими словами, Спілці так складно ще не було за всю історію її існування…

— Я можу це повторити. Навіть за правління Януковича на всю Національну спілку — а в НСПУ зараз близько 1900 письменників — із державного бюджету виділялося близько двох мільйонів гривень на рік, а нині удвічі менше — 920 тисяч. Цих коштів не вистачає навіть на зарплати працівникам нечисленного центрального апарату Спілки і обласних організацій, а також на сплату єдиного соціального внеску, не кажучи вже про нещадні комунальні тарифи і кабальні земельні податки. Єдиним джерелом надходжень для Спілки залишається оренда приміщень. Але і ці доходи не спроможні покривати податкові «накрутки». А як же і за рахунок чого допомагати видавати книжки письменникам, котрі стоять на державницьких, проукраїнських, позиціях, як підтримувати ветеранів, котрим, крім Спілки, більше просто нікуди звертатися? Що робити з проведенням Шевченківських свят, фестивалів, державотворчими книжковими проектами? Тому ми закликаємо Київраду знизити земельний податок для творчих спілок до прийнятного розміру, як це було до 2016 року.

— До речі, щодо культурно-художнього та музейного комплексу «Мистецький арсенал» таке рішення прийняте…

— І щодо церков, як я вже згадував, — також. А чим же, скажіть, українські письменники перед українською ж владою завинили? Чи вона, даруйте, не українська?..