Наша пошта

• Сильні духом

Попри все — назустріч сонцю

Лідія МОЖАЄВА.

Фото з сімейного архіву.

Він навчився говорити без слів і писати без рук. Свої думки, емоції, прагнення киянин Юрій Тітов передає у віршах. Вони дивовижні — відверті й чуттєві. Про віру, любов і бурхливе життя. Читаєш і розумієш: так може мислити тільки щира й світла людина.

З ТВОРЧОГО доробку хлопця постає, що він ладен обійняти весь світ, мчати назустріч сонцю і новому дню. Він відкритий і водночас до кінця не пізнаний. Про що може думати молодий чоловік, від народження приречений жити в статусі людини з особливими потребами? Про що мріяти, не пізнавши цілої низки земних благ, буденних для звичайної людини? Пробігти босоніж по росі, поспілкуватися з однолітками чи торкнутися рукою маминої щоки, міцно обійняти її за шию і сказати найтепліші слова він може лише у своїх віршах. Натомість, обділивши фізично, доля подарувала йому чуттєву душу, велике любляче серце і талант, уміння втілити свої емоції у римованих рядках:

Радію, як красиві й молодечі

Мої думки вбирають юнаки.

Попри тяжку недугу, що сковує його рухи і не дає мовити й слова — лише звуки, Юрій добре чує і вправно набирає носом на комп’ютері свої вірші. А головне — має світлу голову, в якій ще змалечку поселились мудрі думки. Коли хлопчику ледь виповнився рік, мама, читаючи йому абетку заради того, щоб просто втішити, раптом зрозуміла, що дитина все всмоктує як губка. У п’ять років він написав першого вірша, а коли закінчував 10-й клас — першу збірку поезій. Юнак закінчив середню школу, затим педагогічний коледж при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка та Міжнародний університет розвитку людини «Україна». У 20 років став членом Національної спілки письменників України. А далі, як дорогоцінні перлинки, в його життєву скарбничку почали закочуватися заслужені звання і нагороди. Молодий поет став лауреатом літературної премії ім. Лесі Українки та літературно-мистецької премії «Осіннє золото» ім. Дмитра Луценка. У 2006-му був визнаний найкращим поетом року. Загалом у творчому доробку Юрія Тітова 11 збірок.

Хай краще сто разів схилюся,

Та не покину хрест за людство.

У співавторстві з композиторами на його поезії написано понад сто пісень, які виконують відомі співаки. З англійської та італійської мов Юрій перекладає світові пісенні шлягери.

О, Світе мій! Я музикою стану,

Лише почуй, лиш зрозумій мене.

Отець Всеволод всіляко підтримує свого парафіянина Юрія Тітова — у Свято-Ольгинському соборі йому допомагають організовувати і проводити літературно-музичні зібрання. Приїзд до храму Юрія — свято для церковної громади. Люди не приховують своїх емоцій. І не шкодують слів подяки.

Юрко ж усім, що вміє і має, завдячує любій матусі Лідії Петрівні, доземно вклоняється їй у своїх віршах, цілує руки.

І вже на життєві перони йтимуть

добра поїзди,

Бо в світі є мама-Мадонна,

яка захистить від біди.