• Позиція

Обіцяли єврощастя...

_{Реформи підмінюють злочинними експериментами над людьми}

Леонід ЯКОВИШИН,

Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля».

Чернігівська область.

УКРАЇНЦІВ поки що не заганяють за колючий дріт — для них на місцях створюють умови для повільного, але невідворотного вимирання: щогодини нас меншає на 80 осіб. За показником смертності на тисячу населення Україна посідає друге місце в світі й перебуває в компанії з африканськими країнами Чад, Гвінея-Бісау та ін. Згідно з останніми даними Держстату, за січень-лютий нинішнього року населення зменшилося майже на 50 тисяч чоловік: на 100 померлих лише 57 новонароджених.

Головний складник щасливого життя на рідній землі назвав ще давньогрецький філософ Сократ: «Перша сходинка до щастя — здоров’я». Майже рівнозначним є і добробут людей, бо без цього надто важко, а в багатьох випадках і неможливо боротися за здоров’я.

Як до цієї мудрості дослуховуються в інших країнах? Скажімо, США витрачає 7200 доларів на здоров’я одного громадянина, і це за високих статків середнього жителя. Наш міністр охорони здоров’я Уляна Супрун, «виписана» на наші голови зі США, обіцяє близько 35 доларів на… пацієнта. Але то тільки обіцяє, а насправді он Бобровицька райлікарня пролікувала за три місяці 1911 хворих за державного фінансування близько 12 гривень в розрахунку на одного хворого. Це в десятки разів менше первинної потреби, не кажучи вже про складні операції і тривалі реабілітації. Секрет тут один — лікування і охорону здоров’я взагалі держава повністю переклала на «ощасливлений» європерспективою народ. На жаль, у того народу переважно вже закінчилися гроші, накопичені раніше, а нинішні пенсії і «мінімалки» найнижчі у світі. Тож бідні люди помирають без медичної допомоги прямо на шляху до європейського «щастя».

Наведу й таке порівняння: сусідня Білорусь (куди їй до наших природних багатств і «європерспектив»!) передбачає в бюджеті на медицину 350 доларів в розрахунку на одного жителя, що вдесятеро більше, ніж у нас.

Щодо цієї статистики, яка відповідає рівню африканських джунглів, у владних і політичних лідерів завжди готове пояснення: війна, агресія… І це цілодобово вдовбують у голови українців вірнопіддані журналісти та «патріотичні» громадські діячі. Роблять це настільки опійно-вислужливо, що народ лише мигцем сприймає і швидко забуває злочинні прояви «рідних» вождів. І український простолюд тепер сам себе заганяє в резервацію, подібно до індіанської.

Втім, у «вождів українського племені», напевно, є побоювання, щоб «раби» не вийшли на черговий Майдан, тому поспіхом створюють для себе «захисний щит». На медичну допомогу людям грошей не виділяють, зате суддям Конституційного суду запланували зарплату в розмірі 300 тисяч гривень на місяць, що майже в 100 разів більше, ніж зарплата молодого лікаря. А екс-міністр економіки нардеп Віктор Пинзеник підрахував, що з добавками за стаж, наукові звання тощо місячна зарплата члена Конституційного суду сягне 350 тисяч, а голови суду — 420 тисяч! Передбачені й доплати за житло, службовий транспорт, службові потреби. І «скромне» довічне утримання (пенсія) — від 310 до 340 тисяч щомісяця. Чиї права захищатиме так щедро оплачений суд? Хто назве хоч один позитивний приклад на користь простої людини? Або хоч ще одну в світі подібну ідіотію?

Обурює навіть деяких депутатів, що Банкова і Кабмін пропонують узаконити захмарні зарплати й «особливим» іншим суддям — на рівні 75 мінімальних зарплат, а це 240 тисяч гривень на місяць. Для порівняння: в Польщі, країнах Прибалтики, низці інших країн Європи розмір зарплати суддів такого рівня не перевищує 120 тисяч в перерахунку на наші гривні. А хіба українська скарбниця така багата? Чи в неї просто інші пріоритети — колоніальні?

До небес «накручена» зарплатня представників Феміди й елітних правоохоронців, мільярди народних грошей вгачують у так звані реформи поліції і прокуратури, хоча правовий захист українця лише погіршується — серед білого дня пограбування, рекет, розстріли...

А які результати роботи новостворених органів боротьби з корупцією? У 2015 році з привласнених крадіями (оприлюднених) 1,5 мільярда гривень антикорупціонери повернули до бюджету… 100 тисяч. У 2016 році украдено вп’ятеро більше, а повернули 165 тисяч. Відповідно до закону про держбюджет уряд розраховує повернути до держскарбниці 11,6 мільярда конфіскованих судами гривень, протягом січня-лютого ц. р. вдалося відвоювати аж… 5100 гривень.

Такі «досягнення» антикорупціонерів журналісти пояснюють тим, що «чиновники створюють галас, щоб була видимість боротьби з корупцією, і все налаштоване не на результат, а на процес». І за таку роботу європейські зарплати? А у відповідь ще й відверте глузування: керівник Національної агенції із запобігання корупції Корчак із трибуни парламенту єхидно заявила, що премію в 200 тисяч гривень вона виписала собі «за роботу». Не відомо тільки — яку?

Та нам вуха позакладало від засторог навіть нових кумирів. «Корупція для України є більшою загрозою, ніж російські танки», — наголосив колишній Посол США Джеффрі Паєтт, котрий радо вітав і підтримував Революцію гідності й разом із заступником держсекретаря Вікторією Нуланд на майдані Незалежності булочки роздавав. США надає десятки мільйонів доларів громадським організаціям, які голосно заявляють про себе як про антикорупційні. Чи не найбільше красується на телеекрані Віталій Шабунін. Не каже тільки, на що витрачає мільйонні американські гранти. І що конкретно зроблено його «Центром протидії корупції», звісно, крім виголошування гарних промов?

Нове з української ідеології: добро має бути з кулаками!..

Саме так названа інформація про військово-фізичну підготовку двохсот учнів одинадцятих класів шкіл Чернігівщини на військовому полігоні. Виявилося, що для випускників найцікавішим заняттям була стрільба з автомата: запах пороху, шквал гільз… Заради такого відчуття дехто з тих учнів готовий залишитися на другий рік в одинадцятому класі, щоби знову спізнати «блаженного відчуття» — так написали журналісти.

Представники довоєнного покоління, гадаю, можуть підтвердити, що новітня ідеологія «добра з кулаками» і «запахом пороху» списана зі сталінсько-більшовицької ідеології, яка пригодилася тоталітарному режиму, коли недалекоглядна і недолуга передвоєнна політика Сталіна призвела до окупації значної території «могутнього СРСР». Скільки їх, погано озброєних і навчених патріотів, лягали під танки, кидалися своїми тілами на амбразури, воювали часто врукопашну… Історія не пам’ятає, щоб якась інша країна вигравала війну такими страшними людськими жертвами, таким пекельним трудом у тилу! Наприклад, у тій війні брала участь і Франція, була окупована, але її людські втрати — 200 тисяч, а народів СРСР — десятки мільйонів. Невже знову насаджують українським дітям сталінську героїзацію? А самі (он скільки інформації подається у ЗМІ) цинічно наживаються на нинішній війні, яку назвали АТО.

Зі школи виховують у дітей патріотичні пориви на захист Вітчизни — і це вкрай важлива справа! Натомість самі, дорвавшись до влади, не зуміли організувати ні захист територій, ні охорону складів з боєприпасами — на мільярди їх «феєркнуло», тепер ті додаткові мільярди на оборонку витягують з пенсій і зарплат.

До мене часто звертаються атовці з проханням допомогти, і наше господарство відгукується. Водночас хлопці, які побували в сьогоднішньому пеклі, розповідають про безчинства у військових частинах. Дивуються воїни, куди йдуть сотні мільярдів, передбачених на армію, адже й досі доводиться багато що купувати за власні й волонтерські кошти.

Складається враження, що й новітня ідеологія «добра з кулаками» — теж одна зі складників «політики резервації». Її головне завдання — винищення корінного українського населення в погано підготовлених і невміло проведених збройних операціях… Три «котли» і величезні втрати свідчення цьому.

Депутати називають себе слугами народу, а діють як повноправні хазяї того народу. Для них, як і для виконавчої влади, не є пріоритетними ні медицина, ні зарплати, ні пенсії для людей — про це лише гарно язиками плещуть. Основне ж — про себе подбати і правозахисну та ідеологічну обслугу задобрити, своїм опікунам-олігархам догодити. Ще й без кінця дорожчає для державної скарбниці Верховна Рада. Я десь вичитав, що якби порівняти кількісний склад Українського парламенту з китайським відносно кількості населення, то нам потрібно всього чотири депутати, а маємо понад 400 зажерливих казенних дармоїдів і крикунів. Боюся, що й наступного разу електорат може обрати брехливих політичних панів, які майстерно «косять» під слуг народу. А ті неодмінно продовжать гру в «народний уряд».

От і зараз. Днями в уряді знову заговорили про перший етап упровадження ринку землі (продаж прав її оренди), «прикрасивши» прагненням розвивати фермерство, оскільки, мовляв, фермери обробляють лише 18 відсотків угідь і виробляють лише 7,7 відсотка сільськогосподарської продукції. Далі міністр резюмує: буде у фермерів більше землі, то вони вироблятимуть тієї продукції до 25 відсотків.

Невже там не знають про давно опановану практику продажу прав оренди землі? Навіть в одному нашому Бобровицькому районі цією практикою скористалися двічі у Рудьківці, Вороньках і селах «Агропрогресу», поки що один раз — у Травкиному. Від тих торгів омільйонились продавці, а фермери, про яких так піклується агроміністр, не придбали права на оренду жодного гектара — у них немає стільки грошей, як у покупців з агрохолдингів. Що зміниться щодо цього, коли приймуть спеціальний закон про продаж права оренди землі? Може, у фермерів грошей додасться чи зафіксують ціни на продаж прав оренди? Але «грошові мішки», вигадавши схеми скуповування землі, й нове законодавство обійдуть в українському правовому безладі.

До речі, в американській резервації колись теж «ощасливили» індіанців — виділили їм землю, звісно, не найкращу, і надали право її продажу, як тепер і в нас, — «з підтекстом». Зрештою корінні американці залишились і без цієї землі.

Цивілізовані США й досі «червоніють» за таку сторінку в історії своєї держави. А українські вожді, які гарними лозунгами рівняються на США і Європу, позичивши в Сірка очей, тягнуть суспільство назад — в індіанську резервацію. Слава Україні!