• Зелена аптека «Сільських вістей»

Вільха

Василь РЯБЧУК,

доктор сільськогосподарських наук.

Мало хто звертає увагу на це непримітне дерево. Для багатьох людей воно ніби невидимка. Весною листя вільхи швидко темнішає. У такій траурній одежині й стоїть вона до пізньої осені. Навіть у пору осінньої позолоти її листя не змінює свого кольору — лише соромливо скрутиться і непомітно опадає. У міфах Стародавньої Греції вільха згадується як журливе дерево, жителька найпохмуріших місць.

НА ТЕРИТОРІЇ України поширені здебільшого вільха сіра (народна назва — вільха біла, або гостролиста, ільха) та чорна (народна назва — вільха клейка, олешина, олешник, чорновільха, віль чорний).

Вільха чорна — це дерево до 30-35 м заввишки з темно-коричневою потрісканою корою. Молоді пагони та листя клейкі. Плоди зібрані в супліддя («шишечки») завдовжки близько двох сантиметрів. Зростає по берегах річок, на трав’янистих болотах, біля джерел, утворюючи вільшняки.

Вільха сіра — дерево до 10-15 м заввишки з сірою гладенькою корою. У плодах — зібраних у супліддя «горішках» завдовжки до сантиметра — містяться дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди, галова кислота; неклейких листках — гіперозид, кверцитрин, органічні кислоти; корі — дубильні речовини й тритерпеноїди. У медицині використовують «шишечки», свіже листя й молоду кору обох видів вільхи. Кору заготовляють навесні. «Горіхи» збирають восени і взимку, зрізуючи кінці тонких гілок, з яких потім обривають супліддя. Сушать у сушарках за температури 50-60^ОС, під наметом чи на відкритому повітрі. Строк придатності «шишечок» та сухої кори — три роки.

Кора. 1. Дві столові ложки подрібненої кори вільхи заливають 300 мл води, млоять сім хвилин, настоюють чотири години. Приймають по 10 г тричі на добу до їди при порушенні функціонування шлунково-кишкового тракту.

2. Півлітра окропу заливають 20 г кори, кип’ятять 10 хвилин. Випивають впродовж дня за три прийоми до їди при жовтяниці.

3. Подрібнюють 15 г кори, заливають склянкою води, кип’ятять 10 хвилин, настоюють півгодини, проціджують. Застосовують при фарингіті (запалення слизової оболонки глотки), ангіні та запаленні ясен.

4. Склянкою окропу заливають 15 г кори, настоюють дві-три години. Використовують у лікуванні гострих і хронічних запалень тонких і товстих кишок.

5. Столову ложку суміші кори й листя вільхи варять у 500 мл води 10 хвилин. Вживають по 100 мл три-чотири рази на день до їди жінки, що годують груддю, при застої молока у молочній залозі.

Листя. 1. Застудні захворювання та ревматизм лікують фітонцидною ванною з вільхи: хворого кладуть на шар свіжозібраного листя і вкривають ним, закутуючи ковдрою. За певний час починається активне потовиділення.

Можна заповнити велику дерев’яну діжку листками, накрити її рядном, щоб уміст нагрівся. Затим хворий залазить у бочку, занурюючись у листя до поперека або ж по шию, і годину в ній вигрівається.

2. Ванни з відвару листя застосовують для зняття втоми в ногах після тривалої ходьби: 200 г листя заливають 3 л води, охолоджують до 38-40^ОС. Ноги тримають у напарі 15-20 хвилин (автор цих рядків неодноразово застосовував такі ванни, коли працював в експедиціях у Сибіру, Середній Азії, на Далекому Сході).

3. При мастопатії (захворювання молочних залоз) на ніч до грудей прикладають розпарене листя вільхи.

4. Жменю свіжих листків заливають склянкою окропу, підсолоджують медом або цукром і п’ють маленькими ковтками (до літра на день) як чай при внутрішніх кровотечах.

5. 15 г подрібненого листя заливають водою, кип’ятять на водяній бані чверть години, настоюють 45 хвилин, проціджують. Приймають по третині склянки за півгодини до їди тричі на добу при подагрі (захворювання суглобів і тканин, викликаних відкладенням солей).

6. При кровотечах із носа у ніздрі закладають свіжі листки, зробивши з них тампони.

Плоди. 1. «Шишки» вільхи, траву чистотілу звичайного, кору верби, квітки дивини густоквіткової (коров’як скіпетровидний), бруньки ялиці білої, листя подорожника великого, квітки бузку звичайного змішують порівну й подрібнюють. 10 грамів суміші запарюють 200 мл окропу, настоюють три години. Напар вживають тричі на день до їди для лікування тромбофлебіту (запалення вен). Тривалість лікування — два місяці.

2. Дві столові ложки суміші із взятих порівну суплідь вільхи, листя кропиви дводомної, трави чебрецю плазкого (борового), трави гірчака перцевого (водяний перець), трави полину гіркого, листя бобівника трилистого (водяний трифоль), насіння льону звичайного, квіток конюшини лучної (конюшина червона) заливають 300 мл окропу, настоюють у темному місці дві-три години. Застосовують напар для примочок при трофічних виразках.

3. Подрібнені «горішки» змішують порівно із листям та кореневищем вовчого тіла болотного та корою осики. Дві-три ложки суміші заварюють у 300 мл окропу, млоять хвилин 20. В охолоджений відвар додають 50 мл спирту й чотири ложки олії, перемішують, настоюють тиждень у холодному місці. Цією маззю змащують уражені ділянки шкіри при опіках і ранах.

4. Столову ложку суплідь заливають 250 мл окропу, млоять 15 хвилин, остуджують, проціджують. Приймають по чверті склянки три-чотири рази на день перед їдою. Застосовують для лікування запальних захворювань кишківнику та коліту (встановлено, що навіть при хронічному запаленні товстої кишки за кілька днів настає значне поліпшення стану). Відвар вживають як в’яжучий і закріплюючий засіб при дизентерії, також використовують для полоскання горла при застудних захворюваннях.

5. Столову ложку «шишечок» або три столові ложки кори вільхи заливають 200 мл окропу, закутують, настоюють дві години, проціджують. П’ють по столовій ложці три-чотири рази на день при ревматизмі.

6. Дві столові ложки суплідь заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження. Приймають по чверті склянки три-чотири рази на день при проносі, здутті й болях у животі.

7. «Горішки» ретельно подрібнюють та вживають по 0,5-0,6 мг п’ять-шість разів на день при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

8. 10 г подрібнених суплідь заливають 250 мл окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують. Настій вживають по половині-третині склянки двічі-тричі на день при маткових кровотечах різного походження та фіброміомі матки.

9. Склянкою води заливають подрібнені дві столові ложки «шишечок», кип’ятять 15 хвилин, проціджують. П’ють теплим тричі на день до їди для відновлення мікрофлори шлунково-кишкового тракту після приймання антибіотиків.

10. Супліддя вільхи заливають горілкою (1:3), настоюють два-три дні, проціджують. Уживають по 20 крапель тричі на день до їди при дизентерії, фіброміомах, ревматичному поліартриті.

11. 25 г «шишечок» заливають 100 мл горілки, настоюють два-три дні, проціджують. Приймають по 30-40 крапель два-три рази на день при ентериті (запалення слизової оболонки тонких кишок).

Бородавки. Стародавні травники містять рецепт їх виведення з допомогою свіжої деревини вільхи. Вистругують тріску завбільшки з сірник і нагрівають її на відкритому вогні, збирають піноподібну рідину, яка витікає з холодного кінця тріски, й змащують нею бородавки. Процедуру повторюють щодня до зникнення наросту.

Для виготовлення віника для лазні найкраще застосовувати молоді гілочки. Листя вільхи сприяє виведенню шлаків і токсинів з організму, чинить добрий уплив на шкіру. Такий віник допоможе позбутися суглобних ревматичних болів, також при артритах, подагрі, гострому ревматизмі. Людям зі слабким серцем дуже корисний легкий масаж вільховим віником.

Вільха — ранній пилко- та медонос. Наявність на рослині пилку навесні є сигналом для пасічників: час виставляти вулики.

Вільшняки закріплюють ґрунти, підтримують відповідний рівень води у річках. Болотистість робить їх недоступними, що сприяє проживанню в них численних звірів і птахів. Під кронами залюбки будують свої хитромудрі житла лісові інженери-будівельники — бобри. У прохолодній вільховій тіні добре росте малина й смородина.

Біла чи червонувато-коричнева деревина вільхи легка, м’яка, майже не розтріскується. Ще у Давній Русі з неї робили посуд: миски, ложки, чашки. Із розпареної виготовляють гнуті меблі. Вільхові дрова не поступаються березовим, недарма їх називали «панськими» або «царськими». Деревина, яка довго пролежала на дні річки або в болоті, набуває чудового сріблясто-сірого забарвлення. Це чудовий матеріал для скульптурних і токарних виробів. Кора вільхи чорної використовується для фарбування шкіри, вовни в чорний, червоний і жовтий кольори. З її лубу плетуть мотузки.

Протипоказань до застосування препаратів з вільхи не встановлено. Не рекомендовано застосовувати засоби з рослини вагітним жінкам та маленьким дітям.

Ось така вона — вільха. Неприваблива на вигляд, проте корисна й щедра до людей.