Наша пошта

• Проблема

Позбавлені пенсій

Анатолій ЖИВАГІН.

м. Лозова

Харківської області.

ЗВЕРТАЮСЯ з питанням, яке вже стало пекучою проблемою для ветеранів журналістики України. Мова про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким державним службовцям, у тому числі й працюючим журналістам-пенсіонерам, із 1 квітня 2015 року було припинено виплату пенсій. Разом із тим у цьому законі (№213-VIII від 02.03.2015 р.) наголошувалось, що зазначена норма діятиме до 1 січня 2016-го. Проте виплата пенсій журналістам так і не була відновлена. Гільдія редакторів Київщини, а згодом і пленум Національної спілки журналістів України зверталися до Президента України, уряду й Верховної Ради з проханням переглянути рішення про позбавлення пенсій ветеранів пера і мікрофона. Втім, керманичі держави не дослухалися до думки очільників творчої спільноти і залишили звернення без відповіді.

Упродовж останніх років бюджетникам хоч потроху підвищували заробітну плату, а журналістів постійно оминали. Мовляв, вони прирівняні до державних службовців. Хоча голова правління Пенсійного фонду України О.Б. Зарудний пояснив, що Закон України «Про державну службу» не містить норм щодо його поширення на інші категорії осіб у пенсійному забезпеченні. Так у чому ж полягає моє прирівнювання до держслужбовців? У тому, що я з вищою журналістською освітою за 57 років трудового стажу, з яких 42 відпрацював у пресі, маю пенсію на 400 гривень меншу, ніж у редакційного водія? Чому держава принижує диплом журналіста? Чому чим більше ти працюєш, тим меншу пенсію маєш?

Щоправда, один народний обранець вносив пропозицію повернути працюючим пенсіонерам раніше забрані пенсії. Та йому рішуче заперечила депутат пані Южаніна. На її думку, це порушить фінансовий баланс держави. Хотілося б запитати Ніну Петрівну: а чи не порушують фінансову рівновагу 100-200-300-тисячні місячні оклади деяких осіб? Узяти хоча б ту ж «Укрпошту», очільник якої нищить мою газету, створюючи умови «для успішного розвитку поштового зв’язку».

Електронне декларування показало нечуваний цинізм правлячої касти. І на цьому тлі не менш цинічний вигляд має пограбування журналістів-пенсіонерів усупереч усім законам і статтям Конституції. Наші можновладці навіть не наберуться мужності подякувати та попросити вибачення у ветеранів, мовляв, перепрошуємо за тимчасові незручності. А втім, грабіжники ніколи не просять вибачення у своїх жертв.

Комітет Верховної Ради з питань свободи слова якимсь чином опинився у провладній фракції. Тож чи здатен він когось захистити від… самого себе?!