Наша пошта

• Пам’ять

Подвиг солдатських удів

Ф. Є. ЗАВЕРУХА.

с. Тростянець

Тиврівського району

Вінницької області.

ДЕКІЛЬКА років виношував я ідею про відкриття в селі меморіальної дошки солдатським удовам. Бо вважаю, що ми, сироти війни, не виконаємо своєї місії на землі, якщо не віддамо належної шани матерям Другої світової війни, які самотужки піднімали нас на ноги, завдяки працелюбству яких вистояла Україна. І нарешті цієї весни моя мрія здійснилася: на пам’ятнику воїнам-односельчанам викарбувано імена 65 солдатських удів, серед яких і дві мої дядини та матір.

Спочатку розшукував імена всіх цих жінок, записував історію їхнього життя, щоб зберегти для нащадків. Багато в цьому мені допомогли односельці.

Подвиг солдатських удів здійснювався і на моїх очах. 14 березня 1944-го наше село звільнили від окупантів. Головною силою у ньому на той час були жінки та підлітки. На Заході було чутно гул війни, там орали землю бомбами, а наші колгоспниці «Червоного променя» готувалися до посівної — своєю працею наближали перемогу. У плуги та борони вони впрягали Красуль, щоб кинути в окроплену кров’ю землю життя. А від цієї ж корівки треба було ще здати державі 250-300 л молока на рік, і добре, якщо щовечора якась кварта дітям перепадала. Коли дозрівали сльозами засіяні жнива, наші матері брали в руки коси. Кожна щодня мусила викосити по 45-50 соток ячменю...