Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

• Слід на Землі

Наша Віра Іллівна

Антона ГУЦАЛЕНКО.

смт Ситківці Немирівського району

Вінницької області.

Мабуть, немає в Ситківцях шанованішої людини, ніж Віра Іллівна Яценко — перша вчителька кількох поколінь.

Віра Іллівна вважає щасливим випадком те, що 60 років тому після закінчення Бершадського педучилища потрапила в дружний колектив Ситковецької середньої школи, який складався із талановитих, відданих справі педагогів. Із незмінною вдячністю згадує свого першого директора Андрія Пилиповича Сажка, котрий призначив її спочатку старшою вожатою, а вже за рік довірив їй перший клас — 46 школяриків. Ті її перші вихованці вже відсвяткували 50-річчя закінчення школи. А всього вчителька випустила вісім поколінь учнів. За свою майже 40-літню діяльність пережила безліч освітніх реформ і педагогічних новацій. Та попри все завжди залишалася вірною своїм принципам: прагла зрозуміти кожну дитину, поважала її особистість, навчала й виховувала добром і любов’ю. Так склалося життя, що Віра Іллівна не здобула вищої освіти, але вона постійно самовдосконалювалася. Тож на основі її педагогічного досвіду студенти писали реферати, друкувалися статті. Багато педагогів відвідували її відкриті уроки.

Сільські вчителі колись мали безліч громадських обов’язків: були агітаторами й пропагандистами на фермах, тракторних станах, переписували худобу й птицю, брали участь у художній самодіяльності. Без них не обходилися весняна боротьба з бур’янами на колгоспних полях, а восени — збирання буряків, соняшнику, кукурудзи...

Віра Іллівна встигала скрізь. За самовіддану працю їй, одній із перших, присвоїли звання «Відмінник освіти України». Її слово мало велику силу для школярів, тому що вона була для них зразком порядності, справедливості, втіленням всіх найкращих людських чеснот.

В особистому житті вчительці випало зазнати чимало горя. Після раптової смерті чоловіка у 36 років стала вдовою із двома малолітніми дітьми. Через два десятки літ горе повернулося: пішов із життя первісток Володимир, осиротіло двоє його діток. Віра Іллівна, як колись її свекруха, у всьому допомагала сім’ї сина. Згодом забрала до себе стареньку матір, яка прожила 99 років.

Наша улюблена вчителька давно вже на заслуженому відпочинку. Минулої осені відсвяткувала своє 80-ліття. Її ювілей став святом мало не всього селища.

Здається, літа над нею не владні: легка хода, струнка постава, сяючі очі. Сьогодні найбільша радість Віри Іллівни — п’ятеро внуків і шестеро правнуків. Як завжди, усі її дні у клопотах. У неї завжди гарно родить городина, її люблять дерева й квіти. В охайній господі якийсь особливий затишок від власноруч сплетених яскравих килимків і доріжок.