Пост здоров’я

Cторінку підготували Микола ЮРЧИШИН
та Лариса САЙ-БОДНАР.

• На прийомі у спеціаліста

Поліпи у шлунку

Микола Юрчишин.

За статистикою, шлункові поліпи виявляють при гастроскопії у приблизно 6,6 відсотка обстежених. Ці болячки трапляються навіть у дітей, але частіше розвиваються у віці 40-50 років.

— ПОЛІПИ поділяють на аденоматозні, які вважаються «істинними» новоутвореннями, та гіперпластичні, які зараховують до групи пухлиноподібних, — розповідає завідувач першого хірургічного відділення Київської міської лікарні №15, заслужений лікар України кандидат медичних наук В. Г. ЯЦЕНТЮК. — Останні зустрічаються у 15 разів частіше від аденоматозних. Вони, як правило, не відрізняються якимись особливими ознаками чи симптомами. Зрідка про наявність поліпів можуть свідчити біль у животі, хворобливі відчуття при натисненні на живіт, кровотеча, нудота і блювання. Здебільшого ж їх виявляють випадково під час обстеження з приводу інших хвороб.

За словами Віталія Григоровича, на сьогодні немає загальновизнаної концепції походження поліпів у шлунку. Згідно з найпоширенішою теорією, основну роль у їх виникненні відводять порушенням регенеративних процесів слизової оболонки цього органа. Поліпи шлунка, як правило, розвиваються на тлі атрофічного гастриту з перебудовою залоз і епітелію, а також кишкової метаплазії (сталих змін). Гіперпластичні утворюються внаслідок порушення клітинного оновлення, збільшення тривалості життя клітин, що спричинює надмірну регенерацію поверхневого і ямкового епітеліїв. Причиною появи аденоматозних поліпів уважають відповідну реакцію організму на запальні процеси чи інші порушення в слизовій оболонці шлунка.

— Для виявлення та визначення типології поліпів застосовують гастроскопію, — пояснює В. Яцентюк. — Ця процедура дає можливість оглянути шлунок і виконати біопсію (взяти зразок тканини для дослідження в лабораторії). Після виявлення поліпів подальше лікування визначається залежно від їх типології та розмірів. Більшість не стають злоякісними, але деякі типи підвищують ризик появи раку шлунка в майбутньому. З огляду на це одні поліпи видаляють хірургічним шляхом, при інших це не потрібно. Коли у шлунку виявлено аденоматозні поліпи і їхній розмір перевищує один сантиметр, рекомендується їх видалення. Якщо пацієнт страждає від гастриту, спричиненого бактерією Helicobacter pylori, призначаються антибіотики для лікування хелікобактерної інфекції, що убезпечить від гіперпластичних поліпів.

Хірург розповів про методи лікування недуги. Здебільшого застосовують хірургічне втручання та ендоскопічну поліпектомію. Консервативна терапія практично неефективна. Хірургічний метод тривалий час вважався основним. Найчастіше рекомендувалася резекція шлунка. Але ендоскопічна поліпектомія, тобто видалення поліпа в межах слизової оболонки або й з усіма шарами шлункової стінки, простіша і безпечніша, ніж резекція. Показаннями до хірургічного втручання є одиничні або два-три близько розміщені поліпи в тих випадках, коли ендоскопічна поліпектомія технічно нездійсненна. Хоча саме ендоскопічна останніми роками стала основним методом лікування поліпів.

Є три її види: механічне зрізання металевою петлею, електроексцизія поліпа (видалення тонким дротом, нагрітим струмом) та електрокоагуляція (припікання струмом) біопсійними щипцями. Із них перевагу має другий. Він вдало поєднує ріжучі та коагулюючі чинники, а відсічений поліп можна видобути зі шлунка для гістологічного дослідження.

— Чи бувають рецидиви?

— Ріст нових поліпів після поліпектомії спостерігається у 2,5-12,7 відсотка випадків. Але нехай це не лякає хворих. Поліпи — виліковна патологія. Головне, після операції потрібен обов’язковий диспансерний нагляд. Хворим, які перенесли ендоскопічну електроексцизію або електрокоагуляцію, перший гастроскопічний контроль проводиться через 10-12 днів. Мета — уточнити повноту видалення поліпів і за потреби провести коагуляцію їх залишків. Цілковите загоєння коагуляційних дефектів слизової оболонки шлунка настає впродовж десяти днів — двох місяців після операції. Контрольні гастроскопічні огляди рекомендуються через три та шість місяців після ендоскопічної поліпектомії, а надалі — один-два рази на рік. Потребують ендоскопічного спостереження і пацієнти, котрим робилася резекція шлунка з приводу доброякісних поліпів. Нагляд за цією групою хворих пов’язаний із імовірністю розвитку рецидивів та онкологічних утворень.