Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці»
Юрій ІЩЕНКО.

• Із таємниць психіки

Нестандартний день

Павло СТОРОЖЕНКО.

м. Полтава.

Віктор Борисович дивився програму «Підсумки дня» з чашкою вечірнього чаю в руках — не встиг досьорбати на кухні. 40-хвилинна програма закінчилась, але в нього на душі залишилося якесь неясне відчуття недовершеності. Ніби напередодні щось пообіцяли показати і не дотримали слова. Віктор Борисович зазирнув у телепрограмку: ні, жодного відхилення від недільного розкладу не було. Почуття інформативної незаповненості викликало апетит, і він знову пішов на кухню. Повечеряв іще раз. Це трохи вгамувало занепокоєність. Але не зовсім. І трохи згодом він увімкнув телевізор знову...

По найцентральнішому каналу передавали «Вечірні новини». Слухав і дивився уважно. І знову ніякого задоволення. Ніби прожив день у темному лантусі, відрізаний від усього світу. І до нього не долетіла бодай дрібненька новина.

На кухню цього разу не пішов. Скільки можна набехкувати проти ночі шлунок? Вирішив на сон грядущий погортати газети. Там теж ні на чому було зупинитися. Віктор Борисович занудьгував. Невідь-чому. Тобто у найтемніший і найрозпачливіший спосіб. Бо коли ясно — можна миритися, все піддається регулюванню розумом.

З нестримним почуттям тривоги від нерозуміння і нерозуміння від тривоги він уклався в ліжко. Щоб попередити можливі претензії, буркнув дружині, що він іще послухає приймач. І якщо вона хоче спати, то хай лягає на дивані. «Забугорні» голоси теж передавали казна-що: культурні програми, серіал для тих, хто цікавиться сексуальними збоченнями, музику тощо. Віктор Борисович втомився слухати, зменшив гучність і нарешті поставив питання руба: чого тобі, власне, не вистачає? Він марудився подумки вже з півгодини, коли дружина вві сні, повертаючись із боку на бік, зачепила рукою нічник і той глухо гепнув на підлогу, встелену килимком. І тут його осяяло: трагічних новин не було! Ось чого не вистачає! То щодня щось та підкидають, а тут як урвалося. А воно ж звикаєш... І коли ніде нічого не згоріло, не вибухнуло, не прорвало, не розбилося, не отруїлось, не втопилось, то не можеш заснути.

Знайдене пояснення заспокоїло. Але ненадовго. І Віктор Борисович схопився з ліжка. Майнула думка: якщо цього не трапилося сьогодні, то коли? Завтра?

Нарешті він втомився битися над загадками розпачливого вечора і, прийнявши снодійну пігулку, до ранку мирно засопів у пухку подушку.

...А тим часом десь у глибинах ночі зароджувався новий інформаційний день.