Архів
П’ятниця,
11 серпня 2017 року

№ 62 (19507)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Сумні роковини

ГРУЗІЯ. Минуло дев’ять років від дня російського вторгнення до країни.

Докладніше...
На порозі громадянської війни

ВЕНЕСУЕЛА. Контрольований опозицією парламент оголосив конституційну асамблею нелегітимною.

Докладніше...
Гонорова автономія

КИТАЙ. Тайвань готовий захищатися від Китаю у разі необхідності.

Докладніше...
Ракетний удар

СИРІЯ. Армія Башара Асада завдала ракетного удару по передмістю Дамаска.

Докладніше...
Наша людина у космосі

КАНАДА. Одним із двох нових астронавтів країни став українець за походженням.

Докладніше...
Перезавантаження економіки

САУДІВСЬКА АРАВІЯ відмовляється від нафти як опори економіки.

Докладніше...
Лісові пожежі

МАКЕДОНІЯ. Уряд увів режим надзвичайного стану через масштабні лісові пожежі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Гаряча тема

Не перетворитися на окупантів

Марина Тішкова.

БУРЕМНОГО 2014 року потужним осередком відстоювання суверенітету та територіальної цілісності України в Криму став його корінний народ — кримські татари. Як і слід було очікувати, Росія цього не забула. Звичайно, людей не згонили серед ночі до товарних вагонів, як 73 роки тому, але політика упокорення та переслідувань татар стала однією з ознак нинішнього суспільного життя анексованого півострова. Для декого воно стало нестерпним, тож чимало родин були змушені зірватися з обжитих місць і переселитися на «материк».

Українська влада свого часу задекларувала підтримку татар. У цьому напрямі зроблено багато добрих справ, як-от надання статусу внутрішньо переміщених осіб, відповідної соціальної допомоги тощо. Та, крім питань, які мають вирішуватися на вищому рівні, є й такі, що належать до повноважень влади на місцях. Для переселенців, котрих доля розпорошила по всій країні, подекуди складним виявився процес знаходження спільної мови з корінними жителями, котрі не завжди і не скрізь прийняли за своїх «чужаків».

Кримськотатарська спільнота Кам’янця-Подільського, що на Хмельниччині, налічує близько 60 чоловік. Люди за цей час цілком обжилися, влаштувалися на роботу, винаймають житло і самотужки дають раду питанням, пов’язаним зі збереженням своїх традицій та культури. Мабуть, і надалі нікого не турбували б, але перед ними постала проблема, яку власними силами розв’язати неможливо. По-перше, їм потрібне приміщення для спільних молитов та відзначення релігійних свят (як, власне, і для християн). По-друге, обряд поховання померлих проходить за особливим порядком, відмінним від християнського. В усьому світі узвичаєно, що громади різного віросповідання мають окремі ділянки на цвинтарі. Члени спільноти розповідають: зверталися з приводу надання приміщення та землі спочатку до міської влади, потім до міністерств культури та у справах тимчасово окупованих територій і ВПО. Як це зазвичай ведеться, два останні направили офіційні листи першій із проханням посприяти у вирішенні цього питання. Однак результатів це не дало.

Кримські татари кажуть, що їм потрібна будівля з кімнатою на 40-50 квадратних метрів, ремонт зроблять власними силами. Її б використовували і як молитовний дім, і як культурний центр. Люди прагнуть показати свою культуру місту, аби жителі не ставилися до них упереджено.

Якщо із приміщенням для молитов ще можна почекати, то питання виділення землі під кладовище стоїть руба: нещодавно, наприклад, померлого чоловіка не змогли поховати за мусульманським обрядом, що дуже гнітить і сім’ю покійного, і всю спільноту. Тим часом біля міського цвинтаря вже багато років заростає чагарями пустир, фото якого кримські татари надали у розпорядження медіаресурсу «Громадське». Кажуть, території цілком би вистачило. Кілька переселенців, не змирившись із таким ставленням, виїхали з Кам’янця-Подільського до інших міст України, у Польщу. Інші збираються звернутися до районної ради — можливо, там їх зрозуміють і допоможуть.

Хочеться сподіватися, що кримськотатарська спільнота все ж достукається до влади і її прохання, не надто обтяжливе для міста, яке не створює жодного дискомфорту його жителям, все ж задовольнять. Адже це питання не лише місцевого значення. Наша країна — багатонаціональна, і нам належить ставитися з повагою до представників усіх нацменшин та релігійних течій. Інакше, чим, зрештою, ми відрізняємося від окупантів, через яких родини корінного населення Криму вимушені були полишити рідну землю і домівки?..

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Абонентів під контроль держави?
Читати
Міненерговугілля стереже ціни
Читати
Чекав на заяву — чекай і на друк
Читати
До зірок
Читати
На парад — із братом по нещастю
Читати
Рекорд на «кукурузнику»
Читати
Купайтеся відповідально
Читати
Спочатку зникли, згодом знайшлися
Читати






Реклама:
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове