Наша пошта

• Точка кипіння

На «городній» дієті

Людмила ЧЕРНЯК.

с. Людавка

Жмеринського району

Вінницької області.

МІНІСТР Рева підкинув тему для обговорення, зауваживши, що ми, українці, багато їмо. Он, мовляв, економні німці витрачають на їжу лише 14 відсотків заробітку, а наші — половину. Щодо нас, пенсіонерів, то наша половина — це сота частина німецької пенсії. Судіть самі: я, у минулому вчитель молодших класів, за 35 років педагогічного стажу заробила у держави 1500 гривень пенсії, що еквівалентне 50 євро. Зі слів міністра, з них проїдаю аж 25. Оце б потішили наших колишніх ворогів, якби озвучили їм таку статистику: навіть по одному євро на день не виходить! Та ще й розповіли, що сам міністр соціальної політики наші калорії рахує.

І хоч його легендарний спіч стосувався працюючих громадян, які заробляють чотири-п’ять тисяч, все одно ситуація суттєво не змінюється. Бо якщо 50 відсотків їхньої зарплати розкидати по днях, то вийде два-три євро на день. Ото вже наїдяться! А їм же треба ще й дітей нагодувати.

Соромно чужинцям й зізнатися, що нібито таким чином наші керманичі закликають нас до культури харчування. Мовляв, це не лише економічно вигідно, а й є основою здорового способу життя.

Соромно за все. І за наш Кабмін, і за депутатський корпус, які довели людей до зубожіння, а тепер намагаються знайти цьому виправдання й вигадують казна-що. Соромно і за себе, що обирала таких черствих, бездушних і жадібних людей. Але ж хіба кожному з них у душу заглянеш? Нам дорікають крихтами, самі ж отримують тисячі, а крадуть мільйони. Для чого їм стільки? У них що — чотири руки чи більші шлунки?

Щодо культури харчування, малошановні владці, то мушу вам доповісти від імені усіх селян-пенсіонерів, що ми давно вже сидимо на овочевій дієті. Що виростили біля хати, як справжні господарі, те й їмо. Можливо, тому ще не померли з голоду і мріємо дожити до тих часів, коли такі ж дбайливі хазяї, як ми на своєму обійсті, керуватимуть і нашою державою.