Архів
Вівторок,
12 вересня 2017 року

№ 71 (19516)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Проект військового «Шенгену»

ЛИТВА ініціювала створення на теренах Європи військової «Шенгенської зони».

Докладніше...
Іще одне «розлучення»

ІСПАНІЯ. Конституційний суд призупинив закон про референдум щодо незалежності Каталонії.

Докладніше...
Безпрецедентна за масштабами епідемія

ЄМЕН. Через гостру нестачу питної води країною шириться епідемія холери.

Докладніше...
Відтермінована на 72 роки вимога

ПОЛЬЩА направила офіційний запит до Німеччини щодо репарації за збитки під час Другої світової війни.

Докладніше...
Згортають співпрацю

ФІЛІППІНИ припинили торгівлю з Північною Кореєю.

Докладніше...
Вибори росіян не цікавлять

РОСІЯ. У понад 80 суб’єктах РФ відбулися більш як шість тисяч виборів різного рівня.

Докладніше...
Паніка і руйнування

МЕКСИКА. Тихоокеанське південне узбережжя країни сколихнув землетрус магнітудою 8,1.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Хочуть господарювати? Обійдуться...

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

На фото автора: працівники Липкуватівського коледжу вимагають справедливого рішення в Харківському адміністративному апеляційному суді.

Якщо у вересні у студентів Липкуватівського аграрного коледжу запитають, як вони відпочивали на канікулах, ті не без гордості скажуть: «Трудилися в поті чола». І це буде правда, адже у коледжу є земля, яка забезпечує місцевий люд роботою, а студентів — можливістю поглибити й закріпити теоретичні знання на практиці, заробити копійку під час канікул.

ЗА ЦЮ ДЕРЖАВНУ землю, якої позбавили навчальний заклад, кілька років поспіль точиться запекла боротьба. Перші ділянки були виділені коледжу ще 115 років тому, коли в Липкуватівці було створено сільськогосподарську школу. Відтоді її у навчального закладу лише збільшувалося — у п’ятдесяті, сімдесяті, у вісімдесяті, поки не стало 4980 га.

Один знайомий депутат облради, коли я назвав йому цю цифру, зауважив: забагато земельки має коледж, їм би, мовляв, для навчання і кількасот гектарів вистачило. «Для імітації навчального процесу — так, а щоб вивчити тямущих спеціалістів, то й ні», — відповів я йому.

Як опанувати всю премудрість землі, якщо по-справжньому не господарювати на ній? Поля коледжу не просто добре обробляють, а й навчають, аби до землі майбутні агрономи ставились як до живої істоти. Студенти стежать за сівозмінами, застосовують пари, опановують правила внесення органіки. Нинішнього посушливого року на трьох ланах після парів пшениця вродила по 42, 46 і 60 центнерів із гектара. Рентабельність культури — більш як сто відсотків.

Як завжди, збирали врожай разом із майстрами майбутні комбайнери. Зустрівся я з хлопцями, коли вони переналагоджували техніку для збирання соняшнику. На запитання, чому юнаки обрали для здобуття професії саме Липкуватівський коледж, Денис Гур’єв з Барвінківського району відповів: «Мій дід тут навчався на агронома. Він сказав: вступати тільки сюди». Чи може бути вища оцінка?

Липкуватівський коледж, єдиний з українських аграрних навчальних закладів, отримав сертифікати ЄС на землю й органічну, екологічно чисту продукцію, що на ній вирощується. За кошти, які мають від її реалізації, оновлюється матеріальна база вишу. Студенти опановують не допотопну, а сучасну техніку. В більшості аграрних коледжів та університетів України відібрали землю, як тепер намагаються це зробити в Липкуватівці. Там переважно вчать на машинах 70-х років.

У гарячу жнивну пору, коли комбайни гули на полях, викладачі закладу пікетували суди, аби захистити право обробляти свою землю. Де вони тільки не були, навіть у столиці під стінами Верховного суду. Цього разу ми зустрілися в Харківському адміністративному апеляційному суді. На плакатах — заклики до рейдерів повернути їхню землю.

Скільки було вже судів: господарський, адміністративний, навіть кримінальний. А ще — апеляційні. Дійшли до Верховного, який виніс ухвалу, що землю в коледжу забрали незаконно, проте кінця-краю цій судовій тяганині не видно. «Цікаво, що представники Держгеокадастру в судах жодного разу не виступили на захист коледжу»,— каже директор Микола Таркан.

Двічі я писав на цю тему. В статті «Навіщо аграрному коледжу земля» («Сільські вісті» 15 травня 2015 року № 51) ішлося про те, що землю, якій були вже присвоєні кадастрові номери і котра проходила по статистичній звітності, вивели в резерв. Новину, що земля вже не їхня, Микола Таркан, за його словами, дізнався восени 2014 року, коли на полях коледжу з’явилася чужа техніка. Потім з’ясувалося — частину їхньої землі роздали «двогектарникам»: 1100 га поділили між 525 чоловіками. Причому ці люди були не місцеві, а невідь-звідки — з Чернігівської, Рівненської та інших областей України. «Коли я почав з’ясовувати, хто власники ділянок, то дехто з них уперше почув, що має земельний наділ»,— розповідає Микола Таркан.

А те, що залишилося, поділили між двома фермерами, точніше, державну землю віддали їм в оренду. У фермера Владислава Павленка, який орендував 860 га, коледж виграв суди і тепер оформляє на цю землю документи. З Вадимом Носовським заклад продовжує судитися.

Проте мені цікава не лише точка зору суддів, а й чиновників, які мали захищати, як на мене, державний інтерес: землю коледжу. Говорив з представниками влади обласного й ра­йонного рівнів — колишніми і теперішніми. Усі вони в один голос заявляють, що, мовляв, директор затягнув з оформленням землі, отож її й відібрали. Не буду вдаватися в подробиці, як затягували з реєстрацією у держземагентстві, щоразу вишукуючи в земельному проекті помилки. Питання в іншому: якщо із оформленням документації вийшла затримка, то хіба це є юридичною підставою забрати землю?

Відповідне питання депутат облради Микола Таркан порушував і на сесії Харківської обласної ради. А ще казав — на своєму гіркому досвіді переконався, що землю не можна продавати. Мовляв, що заважатиме тим, хто роздав державну землю, на якій понад сто років господарювали і навчали студентів, двогектарникам, утнути щось подібне після запровадження її купівлі-продажу. Спритники швидко по кілька разів продадуть, куплять, потім знову продадуть скільки хочеш гектарів. І ніякі суди не допоможуть добитися правди. До речі, я хотів перечитати виступ Таркана на сайті облради, але його чомусь там не опублікували.

P. S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що працівники Генпрокуратури вилучили в Нововодолазькому районному відділенні Держгеокадастру всі документи, які стосуються справи із землею Липкуватівського коледжу. Може, все ж справедливість візьме гору?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вибори, вибори...
Читати
Вирок винесено
Читати
На дипломатичному фронті
Читати
Потрібні мільярди «валюти»
Читати
Торгують справно
Читати
Ех, газонемо!
Читати
Поглиблюємо зв’язки
Читати
Нема на чому їздити
Читати
Увага: розпродаж
Читати
Міцні напої дорожчають
Читати






— Ситуація в наших руках. Ми утримуємо ціни!

Мал. А. Василенка.

Реклама:
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове