Архів
Вівторок,
12 вересня 2017 року

№ 71 (19516)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Проект військового «Шенгену»

ЛИТВА ініціювала створення на теренах Європи військової «Шенгенської зони».

Докладніше...
Іще одне «розлучення»

ІСПАНІЯ. Конституційний суд призупинив закон про референдум щодо незалежності Каталонії.

Докладніше...
Безпрецедентна за масштабами епідемія

ЄМЕН. Через гостру нестачу питної води країною шириться епідемія холери.

Докладніше...
Відтермінована на 72 роки вимога

ПОЛЬЩА направила офіційний запит до Німеччини щодо репарації за збитки під час Другої світової війни.

Докладніше...
Згортають співпрацю

ФІЛІППІНИ припинили торгівлю з Північною Кореєю.

Докладніше...
Вибори росіян не цікавлять

РОСІЯ. У понад 80 суб’єктах РФ відбулися більш як шість тисяч виборів різного рівня.

Докладніше...
Паніка і руйнування

МЕКСИКА. Тихоокеанське південне узбережжя країни сколихнув землетрус магнітудою 8,1.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • На освітянській ниві

Чиновникам і не снилося

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Фото автора.

Сьогоднішній учитель — сіяч розумного, доброго, вічного — обов’язково повинен мати почуття гумору, що дає змогу виживати у наш непростий час. У цьому переконана вчителька української мови і літератури Олеся Калинич — переможець Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2015», заслужений учитель України.

ОЛЕСЯ ВАСИЛІВНА понад десять років працює у Хустській гімназії-інтернаті, де застосовує особливу методику навчання, головний сенс якої — освіта має йти у ногу з часом. Утім, нашу розмову вона почала із проблеми з матеріальним забезпеченням учителів. І це зрозуміло — і педагогам, і учням до Дня знань довелося добре скупитись. Із легкою іронією розповідає вона, скільки грошей необхідно вчителю, щоб підготуватися до нового навчального року.

— Почнемо з канцтоварів та іншого приладдя. Ручки, олівці, зошити, ксероксний та кольоровий папір для карток, методична література (тут можна суттєво заощадити, якщо все писати самому), передплата на фахові видання і, зрештою, сумка, щоб носити зошити. Разом виходить близько двох тисяч гривень. Учні хочуть бачити свого вчителя гарним, стильно вдягненим. Ціни на одяг та взуття такі, що доведеться викласти ще кілька тисяч. Не буду говорити про прикраси, косметику, перукарню... Може, хтось скаже, що вчителеві це не потрібно. Ще й дорікне, мовляв, невже одяг і взуття не залишилися з попереднього сезону? Дорослі ж за літо на відміну від дітей не виростають. А така «дрібниця», як одноманітність гардеробу?

Не секрет, що вчителі самі купують не тільки посібники та додаткову літературу для кожного учня, а й нерідко фіранки на вікна, горщики для квітів, оздоблення, щоб стіни у класі не були голими. Завідуючі кабінетами опікуються ще й аптечками, реактивами, стендами. І якщо на цьому зациклюватися, моральний тягар просто розчавить. Ось чому педагоги й кажуть, що без гумору у їхній роботі — ніяк, усміхається пані Олеся.

Та, звичайно, на першому плані — проблеми шкільної освіти й виховання. Зараз нерідко можна почути, зауважує Олеся Василівна, що сучасна школа спрямована тільки на здобуття академічних знань, які добра половина учнів просто не сприймає. Зате у дорослому житті вони стають успішними у робочих професіях, торгівлі. Часто вчителям докоряють, мовляв, не підготовлюють учнів до самостійного життя. На уроках трудового навчання школярі не набувають сучасних професійних навичок, бо більшість викладачів або глибоко пенсійного віку, або відставники без належної педагогічної освіти.

Олеся Калинич погоджується з тим, що не всім учням потрібні глибокі академічні знання, і наголошує: обов’язково має бути профілізація шкіл. Говорячи про причини відсутності молодих педагогів чоловічої статі, то головна з них давно відома — зарплата, на яку сім’ю не прогодуєш. Тому і йдуть у школу на підробіток відставники. Утім, на думку заслуженого вчителя України, біди в цьому немає, дітям потрібні насамперед досвідчені авторитетні наставники. Адже в школі неповнолітні не тільки набувають знань, розвиваючи інтелект, а й вчаться жити в соціумі. Якщо це вдається, то і слабенький трієчник має всі шанси стати успішним у дорослому житті.

Сьогодні багато говорять про те, що випускник повинен вийти зі школи лідером, уміти працювати в групах, брати на себе відповідальність, досконало володіти мовами тощо. В ідеалі так і має бути — кожен педагог це усвідомлює. Але поки що вчитель позбавлений змоги розвивати здібності кожного учня, він просто «натаскує» його для ЗНО. Водночас освітяни ще й змушені заповнювати купи різноманітніх звітів. Складається враження, що це навіть важливіше за навчальний процес.

Чи сподівається вона, запитую в Олесі Василівни, на якісь позитивні зміни?

— Сподіваюся я насамперед на себе. Я люблю свою професію, тому працюю з натхненням. Звичайно, можна чекати зрушень, склавши руки. Перекладати відповідальність на Міністерство освіти, недосконалість навчальних програм, — розмірковує жінка. — Але ніхто не заважає і в сучасних умовах працювати на совість. Я бачу позитивні результати своєї праці. Знаєте, скільки задумів і реформ у головах учителів? Чиновникам і не снилося!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вибори, вибори...
Читати
Вирок винесено
Читати
На дипломатичному фронті
Читати
Потрібні мільярди «валюти»
Читати
Торгують справно
Читати
Ех, газонемо!
Читати
Поглиблюємо зв’язки
Читати
Нема на чому їздити
Читати
Увага: розпродаж
Читати
Міцні напої дорожчають
Читати






— Ситуація в наших руках. Ми утримуємо ціни!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове