• З літопису наших днів

Полювання на фермера

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Кілька років тому Руслан Бурденюк, агроном за фахом, вдало розпочав свій аграрний бізнес. Орендував більше тисячі земельних паїв не тільки у своєму Солонянському, а й у двох сусідніх районах, де був куратором п’яти фермерських господарств. Клопоту вистачало, прибутки давали
змогу тішитись плодами праці. Це й стало ласою принадою для пройдисвітів.

ГОСПОДАРЮВАТИ у великих масштабах неможливо без партнерських стосунків. Наприкінці 2009 року Руслан Бурденюк позичив у знайомого фермера Дмитра Пелиха 896 тис. грн. Потім у цього «роками перевіреного компаньйона» брав у борг ще двічі. За третім разом зрозумів, що потрапив у пастку. Даючи тимчасово 12 млн грн, Дмитро поставив умову, щоб Руслан поділився половиною земель двох своїх сільгосппідприємств — «Відродження» і «Агро-степ» із рідним братом Пелиха, взявши його співзасновником цих двох ФГ. Також Пелих наполіг на тому, щоб на позичені ним гроші насіння соняшнику для двох господарств Руслан купив саме у його брата.

На полях, засіяних посівним матеріалом, придбаним у брата Пелиха, соняшник не вродив. Натомість у трьох інших господарствах, з насінням іншого постачальника, все було гаразд. Брати Пелихи навмисне підсунули негодяще насіння: немає урожаю — немає й грошей, щоб розрахуватися. Зостається тільки поділитися своїми 50% ФГ «Відродження» і «Агро-степу». Отак Руслан і втратив ці два господарства. Але чимало селян, що здавали в оренду свої землі Руслану, не захотіли мати справу з новими власниками. Та й сам Бурденюк угод із ними не розривав. Тож на його землях виникли лінії розмежування інтересів: його і кредиторів.

Тривалий час Бурденюк працював «в одній упряжці» з Сергієм Бордюгою — своїм постійним оптовим покупцем. Руслан тричі позичав у нього гроші на потреби господарств і знову на позичках піймавсь у сільце. Кредитор невдовзі оголосив, що нібито за неповернення боргів він претендує на майно позичальника. Розмежування у фермерських володіннях Бурденюка поглибилося. Тож наслідок такий: зараз налічується не менш як десять полів, де вперемішку людські паї з угодами із Бурденюком чи ФГ його дружини, і тих, що дісталися у «спадок» новим власникам. Останніми через їхню скупість у розрахунках незадоволені власники наділів у кількох селах. Та хто на них зважає, якщо й сам Бурденюк став кісткою у горлі тих, хто зазіхнув на його господарства. Так і почалося приборкання фермера.

Тільки тепер з’ясувалося, що «партнери» Бурденюка ще кілька років тому скаржилися на нього в прокуратуру та міліцію за несплату боргів, а він нібито не з’являвся на виклики-допити. Хоча насправді фермер про це сном-духом не знав. Як і про те, що влітку 2013-го на нього завели кримінальну справу з причини неповернення боргів. Незабаром Руслан довідався про претензії до нього і спробував усе залагодити мирно. Дійсно, Сергій Бордюга позичав йому 10 мільйонів гривень, а потім ще чотири з половиною. Але ж Бурденюк продав йому насіння соняшнику на 27 мільйонів, а той не доплатив 14,5 мільйона. Отже, квити? Та й не зовсім віриться в те, що кредитори легковажно дають одна за одною значні позички тому, хто їх не повертає. Але ніхто не захотів дослухатися цих слів. Натомість оголосили, що Бурденюк «у бігах», нібито переховується від охоронців правопорядку та соратників-кредиторів. Але це було сказано про людське око. Насправді ж «шахрай і пройдисвіт» Бурденюк навіть не підозрював про таке звинувачення. Як потім з’ясував його адвокат Сергій Довгаль, кримінальної справи проти Руслана не порушували — її немає в держреєстрі.

Руслан остаточно прозрів в останній день липня 2013-го, коли до нього в Солонянський район несподівано налетіла зграя молодиків з автоматами, які заходилися трощити все підряд: трактори, комбайни, сівалки, топтати посіви. Озброєні нелюди увірвалися також у села, де господарював фермер, били механізаторів і водіїв, які поверталися з поля. Викликані наряди місцевої міліції спинити розбійників не наважились. У розпал цих подій з’явивсь і давній «приятель» Бурденюка Сергій Бордюга разом із озброєним особистим охоронцем. Він привселюдно звинуватив Руслана у численних гріхах. Отетерілого фермера тут же по-звірячому побили, наділи кайданки і відвезли у Дніпро, до райвідділу міліції.

Описуючи подальші події у заяві обласному прокурору, дружина Руслана зазначає: «У міліції в мого чоловіка намагалися вивідати карту-план розташування посівів, передусім соняху. Вимагали також інформацію стосовно всіх земель, орендованих фермерськими господарствами нашої сім’ї. Понад вісім годин його допитували міліціонери Демшевський і Кучеровський та ще троє в цивільному. Допит супроводжували побиттям і знущаннями-катуваннями з погрозами: «Живим ти звідси не вийдеш». Підсовували папери на підпис, із тим щоб Руслан передав свої господарства, «кому скажемо».

Коли Бурденюк заявив: «Цього не буде», його близько 21-ї години повели до суду. І засідання під головуванням судді Євгена Башмакова відбулося!

Звісно, це був не законний суд у присутності секретаря й адвоката, а експромтом розіграний спектакль, аби остаточно залякати та зламати фермера. Так званий суд «постановив» відправити Бурденюка за ґрати слідчого ізолятора.

Коли Руслана знову привезли до райвідділу міліції, він, рятуючись од тортур, вистрибнув із вікна третього поверху. Озвірілі міліціонери, вискочивши на вулицю, продовжували бити його, лежачого, в кайданках. Потім пішли у приміщення радитись, а закриваленого ледь живого Руслана угледіли перехожі й викликали «Швидку допомогу». Він пережив кілька операцій, у тому числі ампутацію частини стопи та частини шлунка. Більше місяця перебував у реанімації. Його виписали для лікування у стаціонарі за місцем проживання. Одначе майже рік він не мав змоги лікуватися, оскільки його за рішенням усе того ж судді Башмакова посадили до СІЗО. Ще рік знадобився для того, аби скасувати заборону виїжджати зі свого села.

Така ось історія сталася з успішним фермером, за яким стоять скривджені власники земельних паїв — жителі кількох сіл, пригноблені новими орендарями. За заявою потерпілого Руслана Бурденюка порушено кримінальну справу. Звісно, з розслідуванням зволікають. Та все ж є надія, що правову оцінку дістануть усі шахраї-кривдники.