• Будьмо обережні

Лукаві продуктові стандарти ЄС

Микола МОСКАЛЕНКО.

Виявляється, харчі, які продаються під однією маркою в Україні і в Євросоюзі, часто відрізняються своїм складом. Нам дістаються гірші. Чому так? Річ у подвійних продуктових стандартах ЄС.

ТОРІК у січні набула чинності Угода про зону вільної торгівлі України з ЄС. Тоді вітчизняні ЗМІ рясніли схвальними коментарями. Особливо наголошувалось на тому, що українським виробникам, щоб вийти на європейський ринок, тепер доведеться дотримуватися надзвичайно високих стандартів ЄС щодо якості харчових продуктів.

Наші аграрії та виробники зорієнтувалися швидко: подекуди фактично «повимітали» з внутрішнього ринку для продажу за кордон (бо ж там більше платять) усе найдоброякісніше зі своїх виробничих «засіків». На теренах Євросоюзу пішли «на ура» наші меди, сири, молоко, вершкове масло, сметана, зерно вищого класу, свинина, курятина, олія, кетчупи…

Унаслідок цього на полицях вітчизняних крамниць збіднів асортимент справді високоякісної продукції наших виробників. Але мова навіть не про це. Проблема ще й у тому, що планка для харчової продукції європейських брендів, яка завозиться в Україну, відверто занижена. Як наслідок, українці отримують товар відомих західних торгових марок гіршої якості, ніж споживачі в ЄС.

Якщо, скажімо, в Берліні купити певні харчі, а потім придбати такі ж у вітчизняній крамниці, то стане ясно, що вони відмінні одне від одного. Судячи зі складу, зазначеного на продуктах, які споживають у тій же Німеччині, використовується менше хімічних домішок і більше натуральних інгредієнтів, аніж у тих, що для нас.

Так, наприклад, у напої «Nestea» у Німеччині до складу входить лише цукор, а у нас — сахароза та стевія. У німецькому печиві «Milka» 35% шоколаду, а в тому, що продається у нас, — 30%. В йогурті «Activia Danon» німцям кладуть 9% полуниць, а нам — тільки 8,2%. У шоколаді, який продають в Німеччині, може бути 40% какао-олії, тоді як та ж торгова марка в Україні продає шоколадки з лише 20% какао-олії. Також якщо в Європі у крабних паличках уміст м’яса риби 60%, то для нас можуть виготовити палички з умістом сурімі (оброблений рибний білок) тільки 20%...

Така несправедлива, сказати б навіть — дискримінаційна комерційна практика свідчить про подвійні продуктові стандарти ЄС. Виходить, їм, дорогеньким, українські фермери мають продавати тільки найнайкраще, а вони нам — нате, жеріть, що дають.

Недоброякісні, а часом і шкідливі харчі з теренів Євросоюзу підривають здоров’я нації. Питається: куди дивиться держава? Чиновники Держпродспоживслужби виправдовуються: вони працюють у рамках українського законодавства, проте звірятись із харчовими стандартами безпеки ЄС не можуть, оскільки не мають такої бази. Якщо і перевіряють харчі, що ввозяться з країн єврозони, то, згідно з Митним кодексом, констатують хіба що невідповідність маркування. Тільки тоді товар можна направити на лабораторне дослідження. Та й то — шукатимуть у ньому лише деякі шкідливі добавки…

Щоправда, зауважують експерти, для такого неподобства існують і законодавчі шпарини, які дають певний люфт недобросовісним постачальникам. Приміром, фірма, яка в Україні займається розповсюдженням якоїсь імпортної продукції, може в контракті прописати свої умови для здешевлення продукту, щоб він був затребуваним на українському ринку, де купівельна спроможність населення значно нижча, ніж у Західній Європі. Тоді той чи інший бренд береться виробляти таку продукцію для України.

Так воно, власне, і відбувається. Хоча брендовий виробник може і відмовитись змінювати склад харчу, але це бізнес: виробники завжди зацікавлені в прибутку — тому погоджуються постачати і таку продукцію, на яку є замовлення. Але… Виходить, що держава фактично не виконує свої зобов’язання перед громадянами — не гарантує безпечність продукції, яка потрапляє на внутрішній ринок. Для того, щоб державний орган належним чином відреагував, до нього має звернутися не хто-небудь, а фізична особа-споживач. Чи понесе пересічна людина, яка купила сто грамів якогось «крутого» європейського сиру або йогурт, їх у лабораторію і сплатить там від півтори тисячі гривень і більше за аналіз на наявність принаймні рослинних олій?

Наразі ж про якісний склад продукції західних торгових марок в Україні можемо судити лише з окремих досліджень громадських організацій і науковців. І висновки їхні не вселяють оптимізму. Україна перетворилася на таке собі звалище харчового непотребу з-за кордону.