Наша пошта

• Про те, що болить

Правила добросусідства

Петро ОЛІЙНИК.

Київська область.

ВІД діда-прадіда пам’ятаю заповіт, що із сусідом треба жити в дружбі та злагоді. Так до недавнього часу і велось у нас із Олексієм. Завжди віталися, розмовляли, цікавились життям одне одного.

Якось літнього дня на його подвір’ї з’явилися робітники й почали щось міряти, забивати кілки. Як з’ясувалося, сусід вирішив звести гараж. Нехай би собі й будував, якби ж по-людськи! Ми з дружиною жахнулися, коли побачили, що відстань від межі до гаража всього 70 сантиметрів (за архітектурними нормами вона повинна бути не менш як два з половиною метра). Не зволікаючи, попросив Олексія припинити будівництво. На що той відповів: «У своєму дворі як хочу, так і будую!». Через погіршення стану здоров’я я потрапив до лікарні на півтора місяця. За цей час сусід звів гараж, та ще й із дахом, похиленим у наш двір. Тепер дощової днини вся вода стікає просто під погріб. Згодом Олексій не посоромився й качок розмістити між новозбудованим гаражем і межею, якраз навпроти вікон нашої спальні.

Я звертався до селищної ради з проханням втрутитись у цей конфлікт і допомогти у його вирішенні. Звідти мене відправили до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, в обов’язки якого входить здійснення контролю за проведенням будівництва. Уся ця ситуація дуже похитнула моє здоров’я. Тому й пишу в газету, щоб нагадати всім, хто будується: все слід робити відповідно до закону, щоб не заважати один одному жити. Українці віками дотримувались правил добросусідства ще до того, як з’явився закон про архітектурно-будівельну норму, — боронь Боже було посадити поблизу межі якесь дерево, а тут ціла споруда!