Наша пошта

• Сільські обрії

Утішні клопоти

Іван АГАТІЙ.

Вижницький район

Чернівецької області.

ТАКІ села, як вижницький Банилів, можна в нашому краї на пальцях порахувати. Адже за всіма ознаками воно краще з кращих.

— Для мене важливо, що наше село не просто розвивається, — наголошує його голова Василь Дмитрович Соломко, — а рік у рік у ньому більшає люду. Тільки від початку нинішнього народилося майже 100 немовлят. Тож утішних клопотів у Банилові хоч відбавляй. Сьогодні дошкільні групи переповнені. Їх відвідує майже 200 діточок, а ще 40 малюків на черзі. Облаштування додаткового павільйону обійдеться громаді майже у два мільйони гривень, але ми їх неодмінно вишукаємо. Крім того, треба братися за розширення школи.

І таких соціально потрібних об’єктів, за які обіруч береться сільський голова та його команда, вистачає. Робота кипить. І всюди, на якому з них не побуваєш, чуєш: «Це для нас, і за будь-яких обставин ми впораємося власними силами». За рахунок сільського бюджету (майже три мільйони гривень) з’явилась пречудова музична школа. Для Банилова це гонорово, бо при облаштуванні подібних будов вони традиційно обходяться без послуг посередників. Прикинули на тій же музшколі: за подібну «співпрацю» об’єкт улетів би громаді вдвічі дорожче. Спільними зусиллями та з допомогою меценатів-патріотів зробили капітальний ремонт сільської амбулаторії. У результаті нова медична установа постала в такій красі, що добрі завидки беруть.

Мають селяни й власну ДЮСШ, а також філіал ДСТ «Спартак». Василь Дмитрович із гордістю демонструє кубки та інші відзнаки, здобуті юними спортсменами на міжнародних турнірах.

— Ми патріоти Банилова. І це мають закарбувати собі ті, хто намагається сьогодні похапцем загнати село під незрозумілі реформи, — гарячкує його керівник. — Децентралізація потрібна. Однак робити це варто по-людськи, з урахуванням специфіки того чи іншого населеного пункту, його історії. До нашого села належить також крихітна Бережонка із населенням 600 чоловік. Нехай. Бо це люди, котрі поєднані ще й родинними зв’язками. Тож як їх горнути під патронат Вашківців чи Вижниці? Аж ніяк. Я не проти створення об’єднаної громади, але тільки на базі нашого Банилова, який потягне цього воза. А ще за умови, що депутати обиратимуться за мажоритарним принципом, а не за нав’язаними звідкілясь списками, чого взагалі слід уникати на місцевому рівні. Подібна глупота чи не на кожному кроці. Ось, приміром, до Вижницької об’єднаної громади із Мілієвого (проживає 2,5 тис. чоловік) потрапили дев’ять депутатів, Іспаса (5,5 тис. чоловік) — чотири обранці, з Черешеньки, Багни, Чорногузів — жодного, а із самої Вижниці (2,5 тис. жителів) — 13 депутатів. Посміховисько, та й годі.

— Що робитимете, враховуючи ситуацію, коли згори щодень наказують виконувати програму децентралізації?

— Уже всьоме проводитимемо громадські слухання із обов’язковою явкою на них представників кожної родини.

— Це добре. Та якщо таки збудеться, які села бачите у складі Банилівської об’єднаної громади?

— Громади сусідніх сіл Коритне та Слобода-Банилів. Це наше тверде прагнення і побажання.

Мудро розмірковує про новації сьогодення сільський голова, котрий упродовж своєї трудової діяльності пройшов, як мовиться, все, зокрема так звані мідні труби. І в ім’я розвитку рідного села пройде їх іще не раз. Із тим, щоби проблеми на місцях вирішували безпосередньо люди, а не хтось за них.

На фото автора: голова Банилівської сільської ради Василь Дмитрович Соломко.