Архів
П’ятниця,
17 листопада 2017 року

№ 90 (19535)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Брюссель сердиться

ПОЛЬЩА. Європарламент запустив санкції проти країни.

Докладніше...
Brexit невідворотний

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Парламент призначив голосування щодо заключної угоди з Євросоюзом про вихід зі спільноти.

Докладніше...
Албанці свого домоглися

МАКЕДОНІЯ. Албанська мова стала другою офіційною в країні.

Докладніше...
Антикорупційний військовий путч

ЗІМБАБВЕ. У столиці Хараре армійські підрозділи здійснили антивладний переворот.

Докладніше...
Ядерна кнопка для Трампа

США. Вперше за 40 років конгрес почав розгляд повноважень президента щодо запуску ядерної зброї.

Докладніше...
Проти екстремістів у владі

АВСТРІЯ. У Відні тисячі людей протестували проти ультраправих в уряді.

Докладніше...
Полювання на невгодних

ТУРЕЧЧИНА. Влада оголосила про введення комендантської години на південному сході країни.

Докладніше...
Винуваті дощі та забудовники

ГРЕЦІЯ. Тривалі зливи спричинили потужну повінь в околицях Афін.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Скарби рідного краю

Свято «сільського Лувру»

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Садиба ХVIII століття, у якій розміщуються шедеври світового живопису, стала власністю Харківського художнього музею. На свято з цієї нагоди зібралося все село Пархомівка, що у Краснокутському районі.

КОЛЕКЦІЯ Пархомівського музею, який у народі називають «сільським Лувром», не може не викликати захоплення. Понад шість тисяч картин відомих художників, творів декоративно-прикладного мистецтва, скульптур, ікон виставлені в залах та зберігаються у сховищах. Серед авторів — усесвітньо відомі імена: Пікассо, Ренуар, Бенуа, Малевич, Кандинський, Верещагін, Шишкін, Рєпін, Левітан. Є й оригінальні малюнки олівцем Тараса Шевченка. Про це відомо не лише на Харківщині чи в Україні, а й далеко за межами нашої землі.

А зачинателем цієї колекції шедеврів став шкільний учитель Панас Федорович Луньов. У село Пархомівка він приїхав 1945-го, перед тим три роки відсидівши у концтаборі. Тоді йому було 28. Перед війною хлопець вступив до Київського університету, але війна стала на заваді його закінчити. У Пархомівці ж Панас Федорович працював учителем історії і наздоганяв згаяне в таборах на заочному відділенні історичного факультету Харківського університету. А ще взявся збирати художню колекцію.

Звідки ж у 1940-1950-ті роки минулого століття у глушині, від якої до сякої-такої «цивілізації» було щонайменше 30 кілометрів, узялися шедеври? Виявляється, Луньов купував картини на харківській барахолці. За шматок хліба у ті часи можна було виміняти будь-що.

Втім, основна частина колекції, як не дивно, була зібрана на місці, у сільській глушині. Колись, за часів цукрозаводчика Харитоненка, ці місця славилися прогресивністю. Село Володимирівка неподалік Пархомівки було центром культурного життя цього краю. Тут розташовувався манеж (сьогодні від нього залишилися руїни), де гарцювали породисті коні, відбувалися концерти за участі артистів навіть зі столиці імперії, приїздили художники, архітектори, які створювали шедеври мистецтва. У маєтках Харитоненка було чимало шедеврів, які після громадянської війни увійшли до фонду створеного художнього музею. Згодом заклад закрили, а твори мистецтва розійшлися по всіх усюдах. Мабуть, частину робіт розібрали по горищах селяни.

Колекція вигулькнула під час війни. Старожили Пархомівки розповіли мені про німця — коменданта військового аеродрому, який під час відступу збирався вивезти картини в Німеччину. Однак наші так стрімко наступали, що окупант кинув награбоване... Ця колекція, ймовірно, також розійшлася по сільських обійстях. Діставав Панас Луньов звідти картини з допомогою учнів, яких залучив до створення шкільного музею, їхніх батьків, родичів, котрих просив подарувати шкільному музею твори мистецтва.

Пізніше почали надходити подарунки. Луньов писав митцям, музеям, галереям листи, стукав у їхні двері, і вони відчинялися. Так, письменник Ілля Еренбург подарував кілька робіт Пікассо, серед яких усесвітньо відомий «Голуб миру» і керамічна ваза «Сова». Крім Третьяковської галереї, Ермітажу, допомогу Пархомівському історико-художньому музею надавали Берлінський художній музей Боде та Дрезденська картинна галерея, що подарувала копію гіпсового бюста Нефертіті.

До 1963 року музей розміщувався в невеличкому одноповерховому будиночку, і якби не кіношники, що приїхали з Харкова знімати фільм про «сільську галерею», то, напевне, він там перебував би й до сьогодні. Аби об’єкт мав презентабельний вигляд, влада для зйомок документальної стрічки дозволила перенести колекцію в прекрасний маєток графа Підгорічані. Завдяки настійним проханням Панаса Луньова тут вона й залишилася. 1987 року Пархомівському історико-художньому музею було надано статус державного, а з 2008-го офіційно присвоєно ім’я його засновника Панаса Луньова. Помираючи, учитель заповідав колекцію Пархомівці.

Коли і цукрозавод, і музей мали державний статус, жодних проблем із приміщенням не виникало. Та почалася «прихватизація», і у березні 2004 року маєток, який перебував на балансі підприємства, збули всього за 26 тисяч гривень. Затим почалася боротьба з новими власниками графської садиби, щоб зберегти музей і його експонати. Зусилля громадськості, обласної влади та керівництва Харківського художнього музею дали плоди: банк, який купив на торгах садибу, передав її на баланс обласного комунального підприємства «Харківський художній музей».

Відтепер жителі не тільки Харківщини, а й усієї України мають можливість насолоджуватися світовими шедеврами. До речі, за час існування «сільського Лувру» його відвідало близько двох мільйонів чоловік, торік — 30 тисяч екскурсантів.

На фото автора: «сільський Лувр».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Курити не по кишені
Читати
А зарплату отримують
Читати
Кому довіряє Донбас
Читати
Прикрашають, бо геть блідо
Читати
Реальні гроші з-за кордону
Читати
Почали запасатися
Читати
Поїхали...
Читати
Зазнають збитків
Читати
Америка інвестує
Читати
Ще й туди безвіз
Читати
Покинуті напризволяще
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове