Наша пошта

• Рядки з листів

Треба називати злочинців

ШАНОВНА редакціє «Сільських вістей», її вірні читачі й дописувачі. Всі разом ми моніторимо нашу владу. Ось і Микола Маломуж у статті «Чи не застоялись ми на колінах?» («СВ» за 27.10 ц.р.) закликає нас до єднання. А коли грядуть нові вибори, це особливо важливо. Що ми маємо на сьогодні? Замість попередньої жадібної простакуватої камарильї отримали витонченішу, хитрішу корпорацію владців-мастаків. Що заважало Порошенку виконати передвиборні обіцянки починаючи з себе? Натомість він із Гонтаревою обвалив гривню, оточив себе олігархами, своїми людьми. І в підсумку маємо «блискучі» реформи. Тож нам варто прискіпливіше обирати своїх «слуг». На місцях ми ж кожного з них бачимо. Давайте, коли прямої обструкції не вдалося, то хоч перейдемо до персонального означення шкідливих, раніше «засвічених» персон. Приміром, у Запорізькій області є такий «регіонал» Сергій Кальцев. Якось на гарячій телефонній лінії запитав, чому, мостячись на державні щаблі, розмовляє російською, на що той відповів: «Мнє так удобно». То я нагадав йому нашого земляка Миклухо-Маклая, котрий, несучи цивілізацію папуасам, вивчив їхню мову. А цей «начальник партії» сказав, що йому не до того, бо вже п’ять чоловік попросили в нього матеріальної допомоги, і поклав слухавку. Отже, ці п’ять голосів уже в нього в кишені? А коли б вони виставили суспільні запити, може б, ми не жили подачками надалі? Якби кожен чи бодай десятий із нас написав урядовцям, неугодним нардепам на місцях, то ця нищівна «гуманітарка» багатьох п’яних владою протверезила б. Треба називати прізвища злочинців у владі.

Олексій ПЕРЕДЕРІЙ.

с. Мала Білозерка

Василівського району

Запорізької області.

Читаючи статті про штучно влаштований радянським режимом на винищення українців голодомор, ловив себе на думці, що події нинішнього часу не менш трагічні, бо вже призвели до величезних матеріальних і людських утрат. Щоправда, вони більш розтягнуті у часі виконавцями сучасного геноциду, щоби було не так помітно. То чому ми нині не б’ємо на сполох, адже влада відкрито нас знищує на замовлення світового капіталу, який прагне заволодіти нашою землею? Різномасті продажні політикани підспівують ворогам українського народу, мовляв, немає гідних людей, які могли б об’єднати країну і взяти владу до своїх рук. Хоч насправді маємо безліч як справжніх, так і псевдопатріотів, які не можуть переступити через свою гординю й об’єднатися навколо національної ідеї, об’єднати свій народ для порятунку від загрози нового рабства, про що свідчать події не тільки в законодавчому органі, а й на останньому майдані, куди так звані провідники народу вивели людей, готових виборювати своє право на життя. Але ми вкотре отримали чергове розчарування, бо кожен із нинішніх поводирів мріє про гетьманську булаву тільки для себе, чим сіє чвари між так званими патріотичними силами, наближаючи час загибелі України як держави і українського народу як нації.

Володимир БЛИЗНЮК.

Барвінківський район

Харківської області.

Завжди, коли мене переводили на іншу посаду, наголошували, що так треба для господарства, мовляв, повинен думати не тільки за себе, а й за державу. Хоч я добре знав, що мною «затуляли» всі дірки, направляли на ту роботу, де вже нікого не могли вмовити працювати, а я, маючи сумління, не міг відмовити і йшов, як то кажуть, груддю на амбразуру. І ось настав час заслуженого відпочинку, а заразом обсіла й купа болячок, для лікування яких треба купувати вартісні ліки. Не рятує навіть так зване осучаснення пенсії. Мене весь час гризе питання: невже я так погано працював на державу? Жодного разу не запізнився на роботу, не те що прогуляв чи пиячив. Чому ж мій труд так оцінили? І що мені тепер радити молоді, яка зібралася їхати на заробітки чи ПМП в інші країни. Можливо, відповідь знають у Кабінеті міністрів?

Микола ПОКАНДЮК.

с. Рідкодуб

Лиманського району

Донецької області.