|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей
Коваль із Карпатських гір Ігор ТАБІНСЬКИЙ. Львівська область. МИКОЛА Шостак із Топільниці Старосамбірського району Львівщини виходив вісім літ тому на пенсію чоловіком іще досить молодцюватим. Хоч і працював після закінчення Добротвірського училища усе життя зварником — на Закарпатті, Івано-Франківщині, а останні передпенсійні роки в Стрілківській селянській спілці, — і силу, й енергію в тілі зберіг іще ого-го! Тож зробив собі оригінальний подарунок: купив коня. Купити купив, але кінь «голий», тобто непідкований, без упряжі, воза. Та пенсіонер недовго чухав потилицю — взявся лагодити плуг, плужок, маркер. Придалися йому й навички професійні, адже володів методикою газового і аргонного зварювання. Далі взявся Микола Шостак за воза. І його змайстрував також. Добра слава має великі крила. Тож полетіли по селу та околицях чутки, що з’явився в Топільниці справжній майстер-коваль. Пішли замовлення. За ті вісім пенсійних років чоловік виготовив понад 80 кінських, більш як десяток тракторних плугів та возів. Якийсь там дріб’язок, скажімо підправити зубець у бороні, навіть не рахується. Микола Шостак не бідний на дітей (має двох доньок і сина) та онуків (їх у нього семеро). Для останніх навіть пасіку завів, медком пригощає, а від застуди лікує прополісом. Та пенсія — не лише робота. У неділю після служби Божої любить Микола Шостак почитати газети. Із нетерпінням очікує мудрих порад щодо ґаздування. Саме завдяки газетним публікаціям навчився виконувати щеплення дерев, які нині рясно плодоносять у саду. Полюбляє карикатури, в яких тонко підмічені й людські вади, й вибрики нинішніх товстосумів. Каже, ніяк не можуть збагнути, що на той світ із собою нічого не заберуть… Простий пенсіонер із Топільниці, навпаки, хоче залишити по собі добру згадку в своєму та довколишніх селах. І тому горить у його кузні горно, дзенькає ковальський молот. На
фото автора: Микола Шостак у своїй кузні. |