Наша пошта

• Наболіле

Соціальним захистом і не пахне

Микола КОРНІЄНКО.

с. Требухів

Броварського району

Київської області.

ЩЕ не стерлися з пам’яті одкровення міністра соцполітики Андрія Реви про те, що українцям треба менше їсти і тоді вони стануть багатші, як слідом віце-прем’єр-міністр Павло Розенко оголосив про те, що мільйони дітей війни — це вигадана категорія, яка взагалі не має права на існування. Це що, такий жарт чи насмішка?! Шановний, ми ще живі, хоч наймолодшій дитині війни і виповнилося 72 роки. Хочемо вірити, що ви таки помилилися і виконаєте Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Друга світова позбавила нас безтурботного дитинства, ми жили у холоді та голоді, ховаючись від бомбардувань. Я малолітнім був поранений осколком снаряда, ледь вижив. Багато моїх однолітків загинули або стали каліками внаслідок необережного поводження з боє­припасами, якими був нашпигований кожен клаптик української землі. А скільки залишилося сиротами, чиї батьки загинули на фронті! Ми рано подорослішали, важко працювали, надто ті, хто жив у сільській місцевості.

Ось кого ви називаєте вигаданою категорією. Замість того щоб ініціювати повною мірою виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності 1 січня 2006 року і містить цілий ряд пільг, зокрема, 30-відсоткову надбавку до пенсії, знижку 25% при оплаті комунпослуг, безкоштовний проїзд у транспорті й т. п., заявляєте, що цей закон не має нічого спільного з реальним соціальним захистом. І тут я з вами погоджусь. Справді, соціальним захистом тут навіть не пахне. А знаєте, чому? Тому що він не виконується урядом. Єдина пільга, яку для нас залишили, — це 66 гривень надбавки до пенсії.