В очі дивляться канни...

ЦЕ СЛОВА з прекрасної поезії Дмитра Луценка, як прекрасні й самі квіти — червоні, рожеві, оранжеві, жовті, різноколірні крапчаті. Рослина, можна сказати, могутня, хоча є і низькорослі сорти. Ми звикли бачити цю величну декоративну культуру в центрі групових посадок на клумбах переважно в містах. Нині ж вона завойовує і село: садять, скажімо, по рослині обабіч ганку, на подвір’ї коло плоту — там, де багато світла. Втім, невеликий затінок для канни комфортний.

Це багаторічник, проте з одним «але»: наші зими не витримує, кореневище перед холодами слід викопати для зберігання в приміщенні з температурою 3...5⁰ С (подібно до жоржин).

Стебло у канни прямостійке, від 1 до 3 м заввишки, листки овально-продовгуваті, зелені, смугасті й пурпурні. Суцвіття — рихла китиця. Рослина любить тепло і вологу.

Розмножується діленням кореневищ, яке проводять у лютому-березні. З однієї маточної рослини одержують від чотирьох до семи вічок, перед висадженням їх потрібно продезінфікувати у марганцевокислому калії. Спершу саджанці поміщують у горщики або ящики в суміш перегною, торфу і піску у співвідношенні 1:1:0,5. У травні пророслі рослини переносять у відкритий ґрунт.

Зацвітає канна в червні, й цвітіння триває до приморозків. Найбільш розповсюджені такі сорти: Президент, Америка, Луїза фон Ротибор, Король Гумберт, Гурзуф та ін. Їх висота коливається від 50 до 150 см.