П’ятниця, 12 січня 2018 року № 3 (19550)
http://silskivisti.kiev.ua/19550/print.php?n=37785

Добрий плід від дерева доброго родиться

Антоніна КІЗЛОВА.

Мал. Людмили Тафійчук.

13 і 14 січня (31 грудня і 1 січня за ст. ст.) православні вшановують спочатку св. прп. Меланію Римлянку (383—439 рр.), а потім — св. свт. Василія Великого (бл. 330—379 рр.), угодників, які примножили добру славу благочестивих предків.

Меланія отримала ім’я від бабусі, котра все життя дбала про вбогих, ув’язнених, бідні монастирі, 37 років жила в Єрусалимі, де безкоштовно давала притулок прочанам. Онучка, яка теж прагнула присвятити себе Господові, не мала братів і сестер. Тому батьки проти волі видали її заміж, аби було кому передати численні маєтки та кошти. Чоловік теж походив зі знатного роду, тому погодився жити з Меланією непорочно лише після того, як у них народиться двоє спадкоємців. Коли ж діти померли малими, молоде подружжя роздало все майно нужденним і зреклося світу. Меланія заснувала монастир і допомагала черницям, однак прожила до самої смерті самітницею, у віддаленій келії. Для вірян св. прп. Меланія є молитовницею за вагітних, породіль, доброчинців та хворих.

Василій народився в Кесарії Каппадокійській (нині — м. Кайсері, Туреччина) у знатній сім’ї. Його дідусь та бабуся зазнали гонінь за імператора Діоклетіана (284—305 рр.), дядько був єпископом. Єпископами стали й брати (Григорій Ніський та Петро Севастійський). Обох, як і сестру Макрину, що заснувала й очолила монастир, після смерті канонізували. Отримавши чудову освіту, Василій досить швидко здобув сан архієпископа Каппадокійського. Він увійшов в історію як мудрий доброчинний архіпастир, укладач літургії, борець проти єресей, автор численних богословських творів, правил чернечого співжиття й подвижництва.

Св. свт. Василія Великого вважають молитовним покровителем ченців, музикантів, а також усіх, хто працює в садах та на городах, вирощує свиней. Одну з часточок мощей угодника вшановують у Почаївській Успенській лаврі.

«На Меланки» й «на Василя» українські господарі були особливо пильні до погоди. Сонце, що високо сходить, віщувало вдосталь садовини, рясний іній обіцяв багатий медозбір, а сніг або туман — щедрий урожай і великий розлив річок. Господині готували частування для «Меланчиних гостин».

Урочисті богослужіння відбуваються 13 січня в навечір’я Нового року. 1918 р., коли в Українській Народній Республіці запровадили Григоріанський календар («новий стиль»), церква зберегла Юліанський («старий»). Тоді Новий рік почали святкувати двічі: по-світському й по-церковному.

На 14 січня припадає Обрізання Господнє, празник, присвячений наступній після Різдва значущій події в житті Христа. Обрізання (старозавітний прообраз хрещення) поєдналося з нареченням іменем Ісус (тобто «Бог — це порятунок»). Свято велике, та не дванадесяте. До церковного календаря остаточно ввійшло в VII ст., коли обдарований богослов Стефан Саваїт, згодом долучений до лику святих, склав для нього вранішню службу.