Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Симптоми схожі, хвороби різні

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Як свідчить статистика, останнім часом кількість проктологічних захворювань, на жаль, не зменшується, а навпаки — збільшується. Це пов’язано з тим, що більшість із нас неправильно харчується, до того ж недоброякісними продуктами, веде малорухливий спосіб життя. Все це призводить до захворювань прямої кишки. Докладніше про цю проблему — у розмові з проктологом вищої категорії, онкохірургом В. С. АНДРІЙЦЕМ.

— Володимире Савичу, кажуть, симптоми грізних хвороб прямої кишки на початку такі ж, як і в геморою.

— У тому й біда. Майже всі пацієнти, в яких з’являлися будь-які проблеми із прямою кишкою, відразу ставлять собі цей діагноз і починають лікуватися народними методами. Знаючи, що від геморою, зазвичай не помирають (тільки при досить великих ускладненнях, які трапляються дуже рідко), хворі не йдуть на консультацію до спеціаліста.

Але, на жаль, визначати собі діагноз «геморой» самостійно неправильно. Бо поряд із цим захворюванням широко розповсюджені інші. Понад 50 відсотків пацієнтів, які приходять на прийом із підозрою на геморой, після обстеження одержують інший діагноз. Найчастіше це тріщини, криптити (запалення анальних пазух), проктити (запалення прямої кишки), парапроктити (запалення навколопрямокишкової тканини). Але найгрізнішими захворюваннями, які останнім часом стали зустрічатися значно частіше є онкологічні патології прямої кишки та анального каналу. Тому за перших неприємних симптомів необхідно негайно пройти проктологічний огляд. Якщо при цьому проктолог не виявив жодних інших захворювань, можна спокійно лікувати геморой лікарськими препаратами чи народними методами.

— Отже, потрібно чітко і впевнено знати, на що саме занедужала людина?

— Без цього ніяк. До того ж під час обстеження у пацієнта можуть бути виявлені поліпи, котрі мають здатність перероджуватись на злоякісні пухлини. На перших етапах свого розвитку вони не дають жодної симптоматики. Але саме тоді можна провести не надто травматичні втручання і позбутися поліпів назавжди. Як і гострої анальної тріщини, яка ще не перетворилася на хронічну форму. Лікування цієї недуги є, по суті, профілактикою важчого захворювання — гострого чи хронічного парапроктиту.

— Те ж саме, мабуть, можна сказати і про хронічний геморой?

— Якщо його діагностувати на ранніх стадіях і ліквідувати основні чинники, що призводять до цього захворювання, то можна застосувати мініінвазивні методи лікування. Це втручання, які мінімально спричиняють больовий синдром. Ефект їх позитивний. Тоді хворий зазвичай не втрачає працездатності навіть на короткий період часу. Щодо методів лікування, то вони різні. І сказати, що той чи інший кращий, не можна. Для кожного пацієнта підбирається найефективніший у його випадку. Передусім знімаються гострі симп­томи. Але припиняти лікування при застої крові в анальному проході не можна: вони можуть знову наростати. А загалом лікування геморою потрібно починати зі здорового способу життя. Переважна більшість хворих страждає або закрепами, або проносами. Обидві недуги негативно позначаються на гемороїдальній тканині. У цій ділянці підвищується застій крові. А тому загострюється не тільки геморой, а й інші захворювання. Аби уникнути цього, слід насамперед велику увагу приділяти харчуванню.

— Яким воно має бути?

— Їжа повинна бути насичена харчовими волокнами, тобто клітковиною. На неї багаті переважно овочі та фрукти. Оскільки більшість пацієнтів харчується неправильно, у них порушується робота верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), тож багато хто з них страждає і від панкреатиту. Тому я рекомендую споживати термічно оброблені овочі й фрукти, відтак клітковина легше переробляється. Але без достатньої кількості рідини вона малоефективна. Треба багато пити. Дуже корисні узвари із сухофруктів, вони допомагають нормально сходити в туалет. Хворий не повинен переїдати, має харчуватися невеликими пор­ціями чотири-п’ять разів на день. Тоді їжа повноцінно перетравлюється, а відтак менше подразнюється слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, зменшується ризик розвитку проктологічних захворювань.

Пряму кишку називають дзеркалом роботи верхніх відділів кишківнику. Тому проктолог з її стану може оцінити, як вони працюють.

— Які ще чинники негативно впливають на стан прямої кишки?

— Це гіподинамія, тобто знижена рухливість. Це буває зазвичай при тривалому сидінні. Коли людина мало ходить, відбувається застій крові, який дуже розтягує гемороїдальну тканину, від чого руйнується її структура, венозні вузли збільшуються в розмірі, посилюються неприємні симптоми. Тому через кожні півгодини сидіння варто встати, походити. Якщо людина не може цього зробити впродовж тривалого часу, то хоча б треба активно постискати сідниці, щоб не застоювалася кров у цій ділянці.

Не можна довго сидіти на унітазі. Великий градієнт тиску також призводить до перенавантаження прямої кишки, що провокує випадіння гемороїдальних вузлів.

Корисно виконувати фізичні вправи, які сприяють відтоку крові з цієї зони. Це «берізка», «ножиці», «велосипед». Підняття вверх ніг поліпшує відтік крові. Якщо є можливість, плавайте. Коли людина рухається у воді, кров рівномірно розподіляється по організму, і це сприяє полегшенню симптомів.

Хотілося б порадити хворим зі специфічними проктологічними проблемами ще й таке. Після туалету, по можливості, підмийтесь і промокніть анальний отвір папером. Витирання сухим, навіть м’яким, травмує цю зону, внаслідок чого виникають запальні процеси, а відтак — біль, печіння.