Архів
Вівторок,
23 січня 2018 року

№ 6 (19553)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Серед жертв — українці

АФГАНІСТАН. У Кабулі стався кривавий теракт.

Докладніше...
Балканське яблуко розбрату

ГРЕЦІЯ. У Салоніках сотні тисяч греків вийшли на акцію протесту із вимогою, аби держава Македонія змінила свою назву.

Докладніше...
А тим часом…

МАКЕДОНІЯ проведе загальнонаціональне голосування стосовно вибору нової назви для країни.

Докладніше...
«Оливкова гілка» війни

СИРІЯ. Турецькі збройні сили розпочали військову операцію в курдському анклаві на півночі країни.

Докладніше...
Перезавантаження відносин

ФРАНЦІЯ і НІМЕЧЧИНА анонсували підписання нового Єлисейського договору.

Докладніше...
Скандальний законопроект

РУМУНІЯ. У Бухаресті відбувся 100-тисячний протест.

Докладніше...
Зміни у європейських кордонах

БЕЛЬГІЯ та НІДЕРЛАНДИ обмінялися територіями.

Докладніше...
Олімпіада спонукала до мирного діалогу

ПІВНІЧНА КОРЕЯ. 22 спортсмени цієї країни візьмуть участь у зимових Олімпійських іграх.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Прадавнє й молоде

Лідія ГРАМА.

Олександрійський район

Кіровоградської області.

ОСОБЛИВА й неповторна історія нашого села Попельнасте. Його заснування бере свій початок з ХVІІІ століття, назва походить від прізвища диякона місцевої церкви Гната Попельницького.

Розкинулося село у балках і долинах річки Сухий Омельник. Земля тут багата на корисні копалини, серед яких руда, глина, граніт. А рослинний світ який! Від весни й до осені вибалки вмаяні різнокольоровим килимом із запашних трав і квітів. Пломеніють дикі маки, голубіють волошки й дзвоники, стеляться барвінок і ковила, далеко розносить свої пахощі чебрець... Над річкою низько схиляються до води верби, ніби щось видивляються, а далі від берегів — кущі терну, глоду, шипшини, калини. Понад шляхом височіють осокори, берези, акації, клени. Краса невимовна!

Легендарною славою оповита балка Княжі Байраки. У цій місцині між кам’яними скелями 1648 року Богдан Хмельницький ущент розгромив польське військо. На честь цієї події височіє пам’ятний хрест. Тут часто буває людно, надто травневими днями.

Наше село завжди було велике, багате на гарних хазяйновитих трударів. Колись мало аж вісім колгоспів, котрі потім злилися в один. Друга світова війна обірвала життя багатьох земляків, принесла руїни й голод. Після перемоги всі дружно взялися за відновлення. Відбудували центр — школу, сільраду, пошту, клуб, лікарню. Почали зводити добротні будинки. Стіни, дах, стелю будували толокою... Надвечір після трудового дня гуртом сідали за накриті столи, і довго линули над селом народні пісні.

Донині добрим словом згадують у нас голову колгоспу О.Є. Цибулька. Це його стараннями збудовано гарний будинок культури, а поруч пам’ятник Тарасові Шевченку — на той час єдиний на весь район. Тоді ж село оновилося асфальтованими дорогами, комфорт приніс і підведений газ. Колгосп був заможний: хлібороби й тваринники прославили його своєю невтомною працею.

Здавна окрасою села є чотири рукотворні ставки. Один із них по сусідству з моїм будинком. Відпочити, помилуватися цим куточком часто приїжджають і місцеві, і гості. Особливо гарно тут навесні: велика вода потужним гірським потоком із гуркотом падає з високих гранітних каменів у річку...

Чергові реформи знищили колгосп — не стало робочих місць, тож молодь змушена виїжджати у пошуках кращої долі. Та всупереч усім нинішнім негараздам наше село тримається. Як і завжди, завдяки невтомним трудівникам — фермерам, інвесторам. Зміни на краще стали відчутніші, коли сільським головою обрали О.В. Волянського. Капітально оновлено школу, яка тепер виблискує новими вікнами. Учнів із віддалених кутків сюди доправляє автобус. Звісно, велика заслуга у цьому і директора школи В.О. Наврось.

Є в селі й ошатний дитячий садок, амбулаторія сімейної медицини, де такі чуйні та умілі медсестри. Та чи не найбільша гордість села — будинок культури, можна сказати — Палац мистецтв. На чолі з директором О.В. Чорнобривець тут працюють талановиті керівники різноманітних гуртків: М.Г. Ковальчук, О.П. Ковальчук, Т.Г. Білик. Вони допомагають дітям розкривати свої таланти.

У нас заведено всі свята відзначати гуртом. Чи не найвелелюдніше з них — День села, який припадає на 24 серпня. Урочиста частина, концерт, виставки витворів місцевих умільців... А потім під давніми ялинами біля підніжжя пам’ятника Кобзареві місцеві та гості продовжують святкувати за багатим столом. Пісні й музика не стихають до пізнього вечора…

Живи, розвивайся й надалі, наше Попельнасте!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хоч не осоромилися...
Читати
Гроші за економію
Читати
Порти відпливають
Читати
Розшукують зрадників
Читати
Краще нічого не приховувати
Читати
Український Клондайк
Читати
Порушуються права людини
Читати
Новий найкращий банкір
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове