• Гаряча тема

«Гра в імітацію» триває

_{Коли вже урядова антирейдерська комісія продемонструє результати?}

Іван МІРОШНІЧЕНКО,

народний депутат України.

agropolit.com.

Тема рейдерства та незаконних захоплень власності була провідною у політичному та суспільному житті України протягом усього літа та осені. На рейдерські атаки скаржилися сотні підприємств аграрного сектору, переробної, харчової, виробничої промисловості, сюди потрапили навіть компанії з іноземними інвестиціями. Тож уряд вирішив стати флагманом боротьби з рейдерством та зробив низку сміливих заяв про те, що ця проблема буде у стислі строки вирішена раз і назавжди.

ВЛІТКУ Кабміном було відновлено діяльність Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню і захопленню підприємств (далі — Комісія) з повним «перезавантаженням» її особового складу. Після створення Комісії керівництво держави взяло курс на повне подолання рейдерства, зменшення тиску державних органів на підприємців, підвищення інвестиційної привабливості України для іноземного бізнесу.

І ось за Комісією почали створювати обласні антирейдерські штаби, розпочались активні розмови про напрацювання і втілення широкого антирейдерського законопроекту, який би встановив ряд фільтрів для вчинення реєстраційних дій, запровадив би обов’язкове нотаріальне посвідчення окремих видів майнових договорів, посилив би кримінальну відповідальність реєстраторів за незаконні дії тощо. Не відставали і правоохоронці: чимало керівників обласних управлінь Нацполіції запевняли у ЗМІ про те, що з рейдерством покінчать, а винних притягнуть до відповідальності. Однак минуло достатньо часу від тих солодких заяв та «рішучих» кроків влади, а віз і нині там.

Саме згадана Комісія при Кабміні під головуванням першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва повинна була стати вінцем боротьби із рейдерством у нашій державі. Проте наразі, оглядаючись на пройдений Комісією шлях тривалістю майже 5 місяців, можна впевнено говорити, що покладені на неї надії не виправдались. Як би прикро це не звучало, за майже піврічний час існування Комісії було проведено лише чотири засідання, на яких розглянуто дев’ять випадків рейдерських атак на підприємства сільського господарства та харчової промисловості. Усе літо звідусіль приходили повідомлення про захоплення агропідприємств.

За даними Асоціації фермерів та землевласників України, зафіксовано понад 600 випадків рейдерства, а урядова Комісія розглянула тільки дев’ять ситуацій. Водночас усе нові й нові підприємства звертаються і до сьогодні, а тільки від початку 2018 року я, як народний депутат України, отримав чотири звернення від громадян про рейдерські захоплення їхнього бізнесу. Після цього заяви генпрокурора, що рейдерство в Україні подолане вкупі з коментарями Мін’юсту про те, що кількість рейдерських атак суттєво зменшилась, здаються щонайменше дивними.

Що тут говорити, коли за півроку так і не було повноцінно налагоджено організаційне забезпечення роботи Комісії. Досі не продемонструвала свою роботу Аналітична група при Комісії, яка б мала здійснювати первинне опрацювання отриманих заяв про рейдерство. До того ж суттєво шкутильгає система інформування членів Комісії про наступне її засідання. Досить часто повідомлення про це приходили за два-три дні до чергового засідання. Несистематичність роботи попри оголошені плани про проведення засідань кожних два тижні ще більше ставить питання про професійність та ефективність виконання Комісією своїх завдань.

Було створено інтернет-сторінку Комісії на сайті уряду, проте її зміст нагадує сухе звітування держорганів. На сторінці є згадка про гарячу лінію, на яку мали б телефонувати громадяни та повідомляти про випадки захоплення власності, а секретаріат повинен би оперативно інформувати членів Комісії та призначати наступне засідання. Проте, окрім самих слів «Гаряча лінія», «Секретар Комісії», «Регіональні комісії», «ЦОВВ» і гіперпосилання, жодних контактів немає! Ще більшої комічності додає той факт, що втілення ідеї про створення гарячої лінії зайняло близько двох місяців.

То куди ж повинні звертатися громадяни у разі, коли на їхнє підприємство вже прийшли «тітушки» зі зброєю та витурили законних власників за двері? Збирати купу паперів і надсилати поштою в Київ?

У Комісії заявляють, що невелика кількість проведених засідань і розглянутих справ пов’язана з тим, що було подано мало заяв, однак як вони повинні подаватись, якщо сама ж Комісія не забезпечує найпростіших шляхів для звернень громадян? Звісно, демонструвати те, що у державі мало випадків рейдерства, досить зручно і вигідно, але слід дивитись правді у вічі — наразі просто немає бажання і волі для розгляду і ефективного залагодження ситуацій із рейдерськими атаками. Сама Комісія, виходячи з її повної назви (Міжвідомча комісія з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств), повинна займатися не тільки рейдерством. Невже у нашій державі за п’ять місяців жодне підприємство не мало проблем із тиском фіскалів, правоохоронців, контролюючих органів та й просто різних осіб, які мають жагу до збагачення? Питання риторичне. Те, що до Комісії не звертаються, говорить не про ефективну дію механізмів забезпечення права власності, інструментів притягнення до відповідальності чи високий рівень захисту ринкових цінностей, а про те, що Комісія має вигляд слабкої, неефективної у своїй роботі, а також є важкодоступною і маловідомою широкому загалу.

Варто зауважити, що звітування державних органів на засіданнях про проведену роботу за вказівками Комісії видавалось, швидше, формальними відповідями щодо вдаваної діяльності та обіцянки допомогти у майбутньому. По суті, жодну із дев’яти проблем, заслуханих Комісією, не було розв’язано, нікому не повернуто законних майнових прав, ба більше — у деяких випадках ситуація навіть погіршилася, а рейдери почали поводитись нахабніше. Складається враження, що голові Комісії Степану Кубіву не створюють належних умов для забезпечення ефективної діяльності цього органу. Такий підхід викликає глибоке занепокоєння як у громадян України, котрі не можуть бути певні за недоторканність свого майна, так і іноземних інвесторів, які чимдалі, то більше бояться вкладати кошти у нашу державу.

Тому я як народний депутат України, член урядової Комісії, голова Ради ГО «Бізнес-Варта» рішуче заявляю, що слід припинити грати в імітацію боротьби з рейдерством та захисту бізнесу в Україні. Як член Комісії та від імені ГО «Бізнес-Варта» я вимагаю негайного проведення її засідання, на якому слід зробити наступне:

1) заслухати звіт державних органів, котрим були дані доручення щодо розглянутих раніше випадків рейдерства, щодо того, які конкретно дії були ними вчинені за останні п’ять місяців, які рекомендації Комісії були враховані, чи в повному обсязі, які невраховані й чому?

2) запросити всіх реєстраторів, нотаріусів, працівників органів Нацполіції, прокуратури, а також їхніх прямих керівників, які своїми діями сприяли проведенню рейдерських атак або подальшому саботуванню розслідування у рамках кримінальних проваджень за фактами рейдерства на вже розглянутих Комісією підприємствах. З участю представників постраждалих підприємств необхідно поставити конкретні запитання стосовно мети та змісту вчинення незаконних дій, особливостей проведення слідства, причин його затягування тощо;

3) розглянути нові заяви від підприємств, які скаржаться на рейдерські атаки;

4) розглянути пропозицію щодо проведення виїзних засідань Комісії у регіонах, у яких розташовані підприємства, що постраждали від рейдерства, на базі місцевих державних адміністрацій;

5) підбити проміжні підсумки роботи Комісії з моменту її створення.

Я вважаю, що ті слова, якими розкидалося керівництво держави влітку та восени, повинні нарешті знайти підтвердження та корелювати із реально зробленими кроками влади та впровадженими ініціативами.

Від редакції. Мало не щодня редакція одержує повідомлення про те, що заявлена боротьба з рейдерством насправді імітація. Ось лише деякі заголовки публікацій у «Сільських вістях» на цю гарячу тему: «Захистіть селян від мародерів», «Рейдери не відступають», «Знову рейдери»… І зовсім свіжа кореспонденція — «Гарячий місяць січень» (номер за 23.01.18 р.). У ній ідеться про те, що рейдерство розправляє крила вже і на Запоріжжі.

І ось свіжий приклад. У Новій Каховці 26 січня група невідомих осіб під виглядом прибиральників снігу вдерлася на територію ТОВ «Каховка Протеїн Агро» і взяла під свій контроль одне з найбільших в Україні підприємств із переробки сої. Дужі хлопці, не назвавшись, пояснили, що виконують — не більше не менше — завдання… Генеральної прокуратури. Отакої!

А що ж влада?

Влада різдвяної води в рот набрала. На жодну з публікацій у газеті захисту інтересів селян України ні уряд, ні його міністерства, ні Генеральна прокуратура так і не відгукнулися.

З огляду на сказане, висновок напрошується однозначний. В усьому має рацію народний депутат України Іван Мірошніченко, риторично запитуючи: «То куди ж повинні звертатися громадяни у разі, коли на їхнє підприємство вже прийшли «тітушки» зі зброєю та витурили законних власників за двері?»

А й справді — куди?..