Вівторок, 13 лютого 2018 року № 12 (19559)
http://silskivisti.kiev.ua/19559/print.php?n=38100

  • Тим часом

Готують батога

Марина ТІШКОВА.

Добровільне об’єднання громад, задеклароване як основний принцип реформи децентралізації, цілком може бути й примусовим. Таку тезу висловив спеціальний посланець уряду Німеччини з питань децентралізації Георг Мільбрадт, із яким співпрацює Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

НА ДУМКУ німецького представника, багато країн, де проводились подібні адмінреформи, на певному етапі законодавчо примушували громади об’єднуватись, і це правильно, адже існування «старих» і «нових» адміністративних формувань — колізія, яка із часом спричинить чимало проблем. Польська влада, наприклад, одним махом перекроїла всю карту, не запитуючи думки населення. По-іншому відбувався процес у рідній раднику Німеччині. Там доводилося об’єднуватися із територією колишньої Німецької Демократичної Республіки, яка тривалий час жила за радянською системою управління. Тому людям дали певний період для добровільного об’єднання, оскільки остерігалися опору й несприйняття. Зрештою все вийшло оптимально. Георг Мільбрадт погоджується, що заповітних 100% досягти не вдасться, але якщо на карті залишиться 5-10% адміністративних «білих плям», то підстригти їх під децентралізаційний «гребінець» буде легко.

«Профільний» віце-прем’єр Геннадій Зубко не тільки вперше публічно визнав, що громади таки примушуватимуть об’єднуватись, а й окреслив часові межі — до місцевих виборів 2020 року. Перший претендент на застосування адміністративного важеля — Київщина. Тутешті сільради мають хороші джерела доходів — орендна плата за дорогу землю, акцизний збір від пального та підакцизних товарів тощо, але водночас не хочуть брати на себе відповідальності за соціальну інфраструктуру. У Київській облраді навіть не затвердили перспективного плану об’єднання, а за словами Г. Зубка, «чекати роками Київщину ніхто не буде».

Не менш проблемний регіон — Закарпаття. Там мешкає багато нацменшин, які хочуть об’єднання за етнічною ознакою. Утім, у цьому регіоні адмінреформа хоча б трохи рухається. Тож можливо, для нього все ж зроблять виняток: не відступатимуть від принципу добровільності й зважатимуть на інтереси етнічних груп, навіть дозволяючи формувати мононаціональні громади.

Проте, як бачимо на прикладі Кіровоградщини, на силування нема милування. І децентралізаційний віз іще неодноразово буксуватиме, ламатиметься і з’їжджатиме на узбіччя.