Визволення не за горами Леонід ЛОГВИНЕНКО. Харківська область. Із
таким сподіванням повертався я з полігона неподалік Харкова, де відбуваються
щоденні військові навчання. Цього разу вишкіл тут проходять не лише
військово-службовці-контрактники, ІНЖЕНЕР «Харківобленерго», батько трьох дітей Іван Ракич — один із них. Коли почалася російсько-українська війна, його призвали до війська у третій хвилі мобілізації. Сержант Ракич воював снайпером, командиром снайперського підрозділу. Виконавши обов’язок, повернувся додому, до родини. Однак він продовжує служити, але вже в резерві. До цього Івана двічі викликали на збори. Раніше він відшліфовував військову майстерність на відомому Гончарівському танковому полігоні, що на Чернігівщині, навіть брав участь у параді на Хрещатику під час зборів. Згодом підписав контракт резервіста й закріпився за 92-ю окремою моторизованою бригадою. Щоправда, йому змінили спеціальність: якщо раніше Іван був снайпером, то тепер він кулеметник. — Я знаю, де стоїть мій кулемет, хто в мене ротний та комбат, — каже Іван, — і якщо в Україні оголосять мобілізацію, не розгублюся стосовно того, як діяти. Після навчань резервісти повернуться додому, на робочі місця, контрактники продовжать службу у війську. Дехто з перших має намір підписати контракт із ЗСУ. А сьогодні підрозділ, в якому проходить вишкіл сержант Іван Ракич, навчається, як воювати в умовах міста: зокрема звільняти будівлі, організовувати в них оборону, зачищати поверхи від ворога. Інструктор ганяє підлеглих, як кажуть, до сьомого поту. Та вони й самі стараються, адже саме ці знання, як ніякі інші, знадобляться, коли доведеться визволяти міста і села Донбасу. Збори тривають 40 днів. 90 відсотків складу резервістів підрозділу — обстріляні бійці, що воювали на східному фронті. Решта — ті, хто служив, але ще не нюхав пороху. Є й такі, хто взагалі вперше одягнув військову форму. Вік різний: комусь 20, комусь за 40, але чоловіків єднає розуміння того, що без їхньої участі українську землю визволити буде важко. Заняття з тактики дій в умовах населених пунктів проводять офіцери та сержанти бригади, які пройшли спеціальний курс «Orbital» і успішно перейняли досвід від інструкторів армії Великої Британії. Коли я приїхав на полігон, вони саме «знищували» групу терористів, що пробрались у наш тил, і проводили «зачищення» території умовного міста. Те, що в приміщенні без вікон і дверей, де працює підрозділ, холоднеча, лише наближає навчання до реальних умов війни. — Інструктори НАТО дивувалися тому, як швидко ми навчаємося, — згадує нещодавнє спілкування з британськими військовими український інструктор. Кажуть, що найкраща система служби в резерві — швейцарська, де невелика армія — і великий добре підготовлений резерв, за рахунок якого країна банків, годинників та сиру в разі загрози може збільшити своє військо у кілька разів. Тамтешні громадяни, де б вони не перебували, мусять з’являтися на збори, обумовлені законодавством. За ухиляння від служби передбачені дуже жорсткі кримінальні покарання. Щоправда, й стимулів чимало. Один із них — збереження робочого місця й зарплати на період зборів. А як у нас? Іван Ракич розповідає, що у той час як він місить ногами багнюку полігона чи загрузає в снігу, йому нараховується середня зарплата, зберігаються соціальні гарантії... Окрім того, кожному резервісту виплачують 60 грн відрядження на день. На полігоні їх три рази годують, двічі на тиждень організовують баню. — Взагалі претензій до організації навчань немає, — каже Іван Ракич. — Особливо до рівня вишколу. За три роки все дуже змінилося... Резервісти на полігоні були не самотніми. Поруч воїни механізованого підрозділу стріляли з озброєння сучасного БТР-4Е, ручних кулеметів, гранатометів, снайперських гвинтівок. Тож не дивно, що промайнула думка: визволення Донбасу не за горами... На фото автора: резервісти «зачищають» поверхи «визволеного» будинку. |