Наша пошта

• Людина та її справа

За підручниками діда

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

ІМ’Я Івана Васильовича Копичая відоме не тільки в Покровському районі Дніпропетровщини. Очолюючи мало не три десятиліття колгосп «Дружба», він довів землякам-колегам, як у роки суцільного розпаювання землі та майна вистояти проти хвацьких «реформаторів», не розігнати селян, не відібрати їхні господарства. Тож зберіг «Дружбу» попри всі випробування. І народ добровільно пішов за своїм багатолітнім вожаком, який покликав у засновники господарства нових часів колишніх головних спеціалістів і новаторів виробництва. Невдовзі навколишні села зі своїми фермами, польовими токами почали занепадати, а в Орлах усе лишилося на місці.

Не минуло й трьох років після того, як Копичаю першому серед аграрників області присвоїли звання Героя України. Визнали таки нагорі його селянську мудрість. За прикладом «Дружби» в районі вціліли товариства: «Славутич» Володимира Брацила, «Обрій» Віталія Головка, «Земля» Василя Андрухова, а також три господарства Анатолія Пучки.

Віддавши своїй справі та селянам усі сили, Іван Копичай дев’ять років тому відійшов за вічну межу. Залишився в Орлах гранітним погруддям перед конторою колись КСП, а нині ТОВ «Дружба». Схиливши голови перед його образом, прямуємо до нинішнього директора. Назустріч підводиться молодий чоловік. «Іван Васильович Копичай, — подає руку… і квапливо пояснює: — Онук Івана Васильовича Копичая».

— 2006-го, коли прибув додому з дипломом, — розповідає молодий Іван Васильович, — дід одразу призначив мене головним агрономом. За три роки співпраці стільки одержав від нього досвіду й науки, що й досі працюю за його «підручниками».

За урожайністю «Дружбі» тяжко змагатися в районі, бо землі на узвишшях та пагорбах ближче до пекучого сонця й менш захищені від вітрів-суховіїв. Тож 63 центнери з гектара пересічно ранніх зернових минулого несприятливого літа — це досягнення, вважає Іван Васильович-спадкоємець. Позитивним результатом для молодого керівника є продовження договорів оренди земельних паїв із їхніми власниками на 20 років. Мало того, що всі дали згоду й надалі бути з «Дружбою», так ще й додалося 300 гектарів. Тепер колектив товариства поратиме понад чотири тисячі угідь.

— Дід мені заповідав: щоб отримати результат, слід день і ніч трудитися, — підводить риску Копичай-онук. — А з людьми треба бути завжди чесним, про них, а не про себе передусім дбати.

От би нинішнім правителям України такі заповіді засвоїти!