Наша пошта

• Людина та її справа

На варті здоров’я

Ярослав БАЧИНСЬКИЙ.

Тернопільська область.

Фото автора.

ВОНА завжди привітна й усміхнена, від її щирої людської доброти здоровішаєш, бо отримуєш більший заряд життєдайної енергії, здоров’я, ніж від жмень пігулок, дорогих уколів та безкінечних крапельниць. Саме так відгукуються пацієнти про кардіолога Лілію Бурковську, уродженку шахтарського Нововолинська, яка ще школяркою поставила собі високу планку — опанувати фах медика. Багато хто тоді казав, що дорога в медицину для неї закрита. Та після двох років праці санітаркою в міській лікарні дівчина успішно склала іспити й стала студенткою Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Тут зустріла своє перше та єдине кохання Володимира, згодом побралися. А в місто Анадир (Чукотка) за державним направленням подружжя Бурковських прибуло вже учотирьох: із двомісячною донечкою Юлею та чотирирічним синочком Денисом. Лілію Аполлінаріївну призначили завідувачем терапевтичного відділення, Володимира Антоновича — у хірургічний. Уже сьогодні, з висоти прожитих літ, набутого практичного та життєвого досвіду, жінка розмірковує: «Там ми пройшли сувору школу гарту, там утвердилася наша молода сім’я, але, ніде правди діти, дуже хотілося повернутися в рідну Україну, навіть снився запах яблук із домашнього саду...».

Із настанням української незалежності мрія Бурковських здійснилася — спершу вони переїхали на Миколаївщину в селище Доманівка, затим і до міста своєї студентської молодості — Тернополя. Володимир Антонович працює в хірургічному відділенні обласної комунальної лікарні, Лілію Аполлінаріївну після реформування Тернопільської залізничної лікарні, де вона пропрацювала 30 років, запросили у лікувально-діагностичне відділення Тернопільського районного медичного об’єднання кардіологом. У колективі жінку полюбили не лише за її відданість клятві Гіппократа, а й за чуйність, жертовність, уміння лікувати хворих і знаннями, і щирою усмішкою. «Я щаслива і задоволена, — ділиться пані Лілія. — Моя робота не просто цікава діяльність, а дослідження. Люблю своїх пацієнтів. Найбільше тішать їхні усміхнені обличчя після лікування. Адже наше завдання не тільки вилікувати хворобу, а й стабілізувати емоційний стан людини».

На медичну стежку батьків ступили також діти Юля і Денис. А чи піде їхніми професійними слідами десятирічний онук Захар, аби продовжити славну династію лікарів Бурковських, — покаже час.