Наша пошта

• Наболіле

Соло для Лиски

Лідія НАКОНЕЧНА.

с. Лісівка

Андрушівського району

Житомирської області.

ЩЕ КІЛЬКА років тому з трьох сільських вулиць на пасовище виганяли понад 70 худібок. Торік у громадській череді їх залишилось трохи більш як десяток. Із нашої вулиці в кінець села йшла тільки одна корова і невгаваючи ревла, то оглядаючись на всі боки, то зупиняючись із подивом: куди поділися її рогаті компаньйонки? Від такого печального коров’ячого соло защеміла душа — я ж бо селянського роду. Мої батьки і я замолоду тримали корівку, було, що й дві. Сьогодні ж господарюють лише одиниці. У стареньких уже не вистачає сил, а молодь, зваживши на те, що на домашній фермі багато не заробиш, їде у місто або ж за кордон. У приватних сільгоспструктурах молочне стадо теж звели нанівець: без підтримки держави їм нині не вижити.

Цієї весни у наше поле вийде ще менше корів. Навіть не йметься віри, що не так давно українці годували світ, а нині не здатні себе самих забезпечити харчами. Хто нас пустив по світу з торбою? У нас правителів — у вагон усіх не помістиш, але ніхто з них винним перед вимираючим селом себе не почуває.