Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Несподівані одкровення

Мільйон на халяву

Віктор СЕМЕНЯКА.

м. Полтава.

Мої виборці часто запитують:

— Григорію Серпантиновичу, як ви заробили свої перші мільйони?

— Це, звичайно, комерційна таємниця. Секрет за сімома замками. Чистої води інтим. Проте я політик відкритий. Прозорий. Як на долоні. У моєму бізнесі темної плями під мікроскопом не знайдеш. Мої гроші чисті і чесно зароблені. Свій перший мільйон я поклав до кишені на дорозі. Як кажуть у народі — на битому шляху. Можна сказати, на рівному місці, але з ямами. Чистими руками і холодною головою. Не вклав у діло й мідної копійки. Обійшовся підручним матеріалом. Забив по обидва боки дороги по колоді. Зверху поклав трубу. Пофарбував її під зебру. Вийшов хороший шлагбаум. Почепив попереджувальний знак — проїзд без зупинки й проплати заборонено. Таким чином, була організована перша в СНД платна дорога.

Начальство цією трасою не їздило. Боялося вибоїн. Тут можна було не тільки колеса, а й мотор витрусити. Але між пунктами А і Б вона найкоротша. Тому й рух насичений. Спершу водії були невдоволені. Проклинали Горбачова і лаяли комуністів, що розвалили СРСР. Лаяли нецензурними словами. Таких ми відправили в об’їзд. Вони й донині ще не повернулися. Поступово звикли. Платили гроші без зайвих балачок. Деякі партійні елементи хотіли розвалити наш святий бізнес. Особливо намагався вкусити колишній секретар обкому партії, який поблизу стеріг баштан із кавунами і тричі на день вистрибував нашою дорогою на бричці. Старий маразматичний ідеолог погрожував міжнародними судами і санкціями. І лише після того, як за півціни спродав кавуни агрофірмі й поклав гроші до власної кишені, заспокоївся. Сів із торбиною на пеньок біля шлагбаума і зачав віднімати гроші за проїзд.

Швидко зануда перебудувався.

— Товариші! — бігав од водія до водія. — Платіть гроші і не вередуйте. У світлий капіталізм потрібна гарна дорога. А на нашій і роги зламаєш.

Заробивши на халяву мільйон, були вимушені змотувати вудочки з розбитого шляху. Ми на нього не те що асфальту, а й жменю піску не висипали. Доки клепали мільйон, виросла нова бізнесова генерація. Занесла лиха година джип із «новими українцями». Ці не тільки ні копійки не заплатили, а й відібрали у нашого партійного касира торбину з грошима та ще й по пиці надавали. Сказали, що приїдуть через тиждень і треба зібрати таку суму, яку не збереш, навіть якщо продати і дорогу, і ліс навкруги.

За годину від нашого поста і сліду не залишилось. Все підмели і навіть пісочком посипали.

Ось так і дався мені перший мільйон.

Другий мільйон... А точніше два, заробили на платному туалеті. Але то справа марудна.

Та найбільші і грубі гроші дала народна медицина. Випадково став цілителем. Розраховуючись у ресторані і даючи офіціантці десятку на чай, почув:

— У вас така хороша аура. Подивилася на вас і відчула, що у мене шов після операції на литці починає розгладжуватись. Ви, часом, не екстрасенс?

— Екстра, — кажу. — Я справді екстрасенс.

— А можна, я до вас подружку приведу?

Лікував усі хвороби.

Всі, крім енурезу.

Енурез став з’являтися і в тих, у кого його раніше ніколи не було. Бо після оплати лікування у хворого залишалися гроші тільки на воду з водогону.

Ефективно боровся з ожирінням.

Клієнти худнули разом із гаманцями. Я навіть дисертацію в медакадемії захистив. Тема: «Залежність кількості жиру в організмі від товщини гаманця».

Захист пройшов під оплески.

Кілька тисяч хворих оздоровив по фотографіях. Найвищий ефект досягався у тому разі, коли в конверті разом із фото лежала купюра 100 баксів.

По телевізору обіцяв позбавити шумів у серці і голові, стукоту клапанів у двигунах іномарок і скрипу коліс у селянських возах.

Не знаю, який результат, але на мою роботу ніхто не скаржився.

...Ну а стосовно того, як я заробляю зараз, тут і говорити нічого... Значок на лацкані мого піджака бачите? Хлібний, знаєте, значок...