Наша пошта

Їх розлучила війна

Людмила НАЧОС.

с. Кримки

Шполянського району

Черкаської області.

ДАВНО відгриміли, відійшли у минуле події Другої світової війни. Але ятряться рани і не заживають. Мій тато Олександр Іванович Глоба загинув на фронтах того страшного лихоліття. І весь цей час я згадую своє безрадісне дитинство. Завжди по-доброму заздрила тим, у кого батьки повернулися додому. Мені так хотілося взяти тата за руку і пройтись разом із ним сільською вулицею... Та клята війна його в мене забрала.

Мої батьки одружилися у травні 1941-го в селі Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області, де обоє працювали в школі. 22 червня вони мали сісти у поїзд на Запоріжжя. Там їх уже чекали родичі, щоб зіграти весілля. ...Раптом обірвались мир, спокій, радість. І вони розлучилися назавжди.

Від тата мама одержала один-єдиний лист із Закавказзя, де він був у школі лейтенантів. Більше жодної звісточки. Куди тільки вона не писала, розшукуючи тата. І тільки 1944-го нам прийшла похоронка, де було вказане місце поховання: село Солянка Красногвардійського району. Вже разом зі своїм чоловіком я відвідала татову могилу в Волгоградській області РФ. Тамтешні жителі розповіли, що в період із вересня 1942-го по березень 1943-го не можна було вийти зі схованок, бо стріляли безперервно. А навесні, щоб посіяти, треба було спершу прибрати поля від снарядів і людських тіл. Усіх загиблих солдатів зносили в братську могилу...

На фронті загинули також батьків брат Євген і мамин 16-річний брат Леонід, якого гітлерівці закатували в концтаборі. Пройшла всю війну радисткою і моя тітка Наталя Сабадаш.