|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей Помідорні кущі «на двох ногах» Андрій Навродський. Чернігівська область. СПРАВЖНІЙ господар завжди прагне збільшити врожайність вирощуваних культур. Аксіомою є те, що розвиток будь-якої рослини значною мірою визначається станом її кореневої системи. Саме тому й намагаються городники якомога швидше «наростити» овочевим додаткові корені. Наприклад, для збільшення кореневої системи у розсади томатів я висаджував її похило і через кожні 10 днів підгортав стебла (нижнє листя перед цим видаляв). Але такий спосіб трішки вповільнює нарощування надземної маси, тому не завжди підходить для північних районів Чернігівщини, де вегетаційний період часто буває коротшим, ніж в інших регіонах України. Одного разу від знайомих овочівників почув, що помідорна розсада добре переносить щеплення, і той, хто застосовував цей агроприйом, з успіхом вирощував рослини «на двох ногах», тобто з двома коренями. Я зрозумів, що такий нехитрий прийом дасть змогу розширити площу живлення рослини, а це своєю чергою збільшить урожайність куща. Спочатку визначився із сортами: вибрав індетермінантні (високорослі), бо в них головний пагін може сягати кількох метрів заввишки (у тепличних умовах — до 2,5-3,0 метрів, тобто кущ виростає розміром з дерево!), і тому вони, звичайно, родючіші. Беру рослинки, вище сім’ядольних листочків лезом знімаю тоненьку смужечку шкірки завдовжки 1-1,5 см, а на тих місцях роблю косі надрізи у вигляді «язичків» довжиною 6-7 мм і глибиною десь до середини стебла: у підщепи надріз роблю від верху до низу, а у прищепи — навпаки (у садівництві цей спосіб називають поліпшеним копулюванням). Потім у розрізи акуратно вставляю «язички», вирівнюю їх по зрізах, щоб збіглися камбіальні шари, та обмотую-фіксую тоненькою плівочкою або ж шпагатиком. Місце щеплення фіксую щільненько, але надто не перетискую, щоб не травмувалися стебла. До речі, знаю, що дехто із городників щепить і способом аблактування, тобто зближення (робиться це майже так само, як і в попередньому описі, тільки без «язичків»). Після «операційної» розсаду на тиждень ставлю у притінене місце, щоб прямі сонячні промені її не підсушували. Задля підтримання вологості можна на кілька днів ще й поліетиленові пакетики на ящички вдягнути — створюється своєрідний парниковий ефект. Впродовж двох тижнів місце щеплення має зростися, після чого верхівку слабшої рослинки треба видалити. Роблю це також гострим лезом на відстані кількох міліметрів вище місця щеплення. Обмотку ж, трохи послаблюючи, про всяк випадок залишаю ще на кілька днів. Отак я і досягаю бажаної мети: дві кореневі системи починають живити одне стебло. Після того як мине загроза повернення приморозків, уже щеплені томати пересаджую у відкритий ґрунт (до теплиці можна переносити й раніше), а доглядаю за ними так, як і за звичайними. Висаджую на грядку за дворядною схемою «шахматкою»: відстань між рослинками залишаю 50-60 см, між рядками — 75-80 см, а між дворяддями — 90-100 см. Хотів би ще зауважити, що місця зрощення стебел у перші тижні мають деяку крихкість і схильність до розламування, тому після висадження радив би підв’язувати рослини до кілочка в двох місцях — трошки вище і нижче місця щеплення. Також місця зрощення обробляю знезаражувальними препаратами (застосовував РИДОМІЛ ГОЛД МЦ), притрушую деревним попелом. Між іншим, пасинки на кущах (як і на всіх індетермінантних сортах) обламувати треба постійно, залишаючи сантиметрові «пеньочки» — так вони не поновлюють проростання. Ще одне спостереження: помітив, що коли видаляв одразу всі пасинки (за один прийом), то рослина на кілька днів припиняла свій розвиток — немовби хворіла, а якщо робив це поступово, впродовж кількох днів, то помідорні кущики переносили ці «ампутації» досить безболісно. Що стосується формування, то «вибудовував» свої рослинки у два, рідше — у три стебла. Поступово підв’язуючи стовбурці до шпалери, не допускав великої розгалуженості, чим забезпечував собі легкий доступ до рослин як при обробці, так і під час збирання плодів. Кілька років тому на початку червня сталось у нас стихійне лихо — пронісся нашим краєм потужний буревій із градом, який наробив багато лиха садівникам та городникам. Після сильного градобою на мої помідорні грядки без жалю дивитися не можна було — чимало рослин пошкодилось. Деякі неначе шаблюкою хто порубав. І тут у мене виникла ідея попідщеплювати вцілілі рослини до стовбурців «зрубаних». Робив це також з допомогою «язичків». Обмотував нарізаними стрічками від укривного матеріалу спанбонд (агроволокно), який залишився після ранньовесняних робіт. Місця щеплення, знову ж таки, обробив знезаражувальним препаратом і притінив. Десь тижнів через два обережно послабив обмотку, подивився — позросталося! Тоді я повидаляв непотрібні пасинки, залишив трохи більше, ніж зазвичай, квітів та зав’язі, попідв’язував, підживив, бачу — рослини так потужно почали набирати зелену масу, що ого-го! Плоди також швидко наливалися та добре достигали — все щеплене працювало як один міцний організм. А кілька кущів виявилися взагалі екзотичними: на них красувалися плоди різних кольорів: одні були зі стовбурців підщепи, інші — зі стовбурців прищепи. Пам’ятаю, що урожай того року я отримав не гірший, ніж зазвичай. Не можу не повідати, що потрапило мені на очі в матеріалах про вирощування пасльонових культур. Виявляється, помідори можна щепити і з картоплею, і з солодким перцем, і навіть з баклажанами. Отже, городники, які не бояться експериментувати, можуть діяти. Версія для друку До списку статтей | ПОДРУЖЖЯ Богдан і Ольга Клепаки, що стануть гостями майбутнього куточка, уособлюють у собі зоотехніків, біологів, ветеринарів та зоологів, а насправді вони фермери. Ясна річ, усі перелічені навички їм необхідні, адже опікуються не лише полями, а й чималою кількістю домашньої живності та пташиною зграєю. Причому Богдан та Ольга, так би мовити, багатоверстатники: не зосереджуються на чомусь одному, коло їхніх інтересів дуже широке. Читачам буде цікаво дізнатися про мініатюрних і декоративних курочок, качок-шипунів, півнів-кохінхінів... Дбайливі хазяї не марнують ні клаптика землі, надто коли її небагато. Але ж частина все одно буде в тіні, а без сонця мало що росте. Однак такі культури є. Прийдемо на допомогу й розповімо, які рослини воліють ховатися в прохолодному затінку, а не пектися на сонці. Втім, на городню продукцію із таких місцинок особливо розраховувати не варто, хіба що декоративні культури радуватимуть око. Профілактика і найпоширеніші хвороби цибулі стануть темою ще одного матеріалу, а вони таки часто не дають ріпчастій долежати до весни. Як підвищити стійкість рослин?
|