Наша пошта

• Людина та її справа

Три десятиліття самовідданої праці

Світлана ТУБІНА.

Рівненська область.

Фото автора.

НАПЕВНО, зайве й казати, наскільки відповідальною і складною є праця лікаря, надто сільського. Адже якщо у місті є спеціалісти різного профілю, належне забезпечення медичним обладнанням, зрештою, навіть транспортні можливості, то в глибинці все це треба замінити професійністю, інтуїцією та відповідальністю однієї людини, котра мусить блискавично вирішувати, часто за багато кілометрів поспішати на допомогу і вночі, й у вихідні, й крізь негоду. Кравчук, завідувач Тишицької лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що в Березнівському районі Рівненської області, знає всі ці труднощі не зі слів.

Олександр Іванович очолює сільський медичний заклад фактично від часу його створення. За 30 літ роботи він є, як тут кажуть, «дохтором» ось уже третього покоління місцевих жителів. Чимало було за ці роки і екстрених випадків, і недоспаних ночей, і роботи на межі людських сил.

— А пригадуєте, як пологи в амбулаторії приймали, бо не було світла й зв’язку, тож «швидку» не могли викликати? — приєднується до розмови медсестра загальної практики сімейної медицини Тетяна Сергіївна Мельник.

— Пригадую… Або коли замети були сильні, а ми доправляли кіньми пацієнтку до Лисухи (місцевість між сусідніми селами Орлівка і Городище. — Авт.), бо тільки туди могла доїхати «швидка». Багато різного було, — каже Олександр Іванович і зауважує, що й Тетяна Мельник пропрацювала в амбулаторії від часу її відкриття, є фахівцем з великої літери, його правою рукою.

Із вдячністю відгукується керівник і загалом про колектив очолюваного ним медичного закладу. Люди, запевняє, відповідальні, фахові і, що дуже важливо у цій професії, чуйні. Згадує й тих, хто вже на заслуженому відпочинку, — зокрема колишню патронажну сестру з обслуговування дітей Єву Іванівну Нечипорко. Ця жінка, наголошує Олександр Іванович, може слугувати для медичних працівників справжнім взірцем для наслідування.

Належно виконують працівники амбулаторії (нині це 10 чоловік) не лише свої безпосередні функції, а й про лад та затишок у медичному закладі дбають, навіть невеличкий парк біля нього заклали. Взагалі ж, розмірковують, увага держави до сільської медицини має бути більша. Мова про забезпечення медичним обладнанням, транспортом, ліками для надання невідкладної допомоги, зрештою, й оплату праці. Тут мріють, зокрема, про сучасний кардіограф, адже тим, який нині є в амбулаторії, послуговуються з 1987 року. Нагальною є й потреба в транспорті. Професіоналізму ж, відданості обраній справі та людяності для того, щоби дбати про здоров’я жителів довколишніх сіл, і керівникові Олександру Кравчуку, і очолюваному ним колективу не бракує.