Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• У записничок реготуна

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

— Ти таку, як я, більше не знайдеш!

— Я таку, як ти, більше й не шукатиму.

* * *

Скажи жінці 100 разів, що вона красива, — не запам’ятає і завтра запитає знову.

Один раз скажи, що товста, — запам’ятає на все життя…

* * *

— Побачимось завтра?

— Я хворію.

— Можемо посидіти в аптеці…

* * *

— Як у тебе з твоєю дівчиною?

— Ми розлучились.

— Чому?

— Посварились! Вона кричить: «Ти мене не любиш!». Я їй: «Олю! Та люблю я тебе!»

— А вона?

— А вона Олена!

* * *

Зроби добро, і воно обов’язково до тебе повернеться! Повернеться, сяде на шию і звісить ноги!

* * *

Нескладно зустріти жінку своєї мрії — складно приховати її від дружини…

* * *

Один селянин приїхав до Одеси. Запитує у старого єврея:

— Як пройти на Дерибасівську?

— Ідіть прямо, вона вам вийде боком.

* * *

Пацієнт запитує лікаря:

— Скажіть чесно, ці ваші лікарські трави приносять хоча б якусь користь?

— Аякже! Нещодавно я купив собі дачу, а дочці добудовую будинок.

* * *

— Татусю! Можна я тебе поцілую?

— Грошей нема! Мене вже мама поцілувала!

* * *

Тримаюсь від гріха подалі! Але не гублю його із виду!

* * *

— Чому ви вбили зайця? Адже ви не член товариства мисливців!

— А чому він їв капусту на моєму городі? Адже він не член моєї сім’ї.

* * *

— Оце був на полюванні. Стрельнув по зайцю. Звісно, вбив. А гільзу витягнути не можу. Раптом зграя вовків. Я — тікати. Вовки — за мною. Я на дерево. Раптом гілляка тріснула. І я просто на вовків.

— Ну й що?

— Як що? Розірвали на шматки!

* * *

Пасажир сидить в електричці і, читаючи книжку, час від часу вигукує:

— Ніколи б не подумав! Не може бути!

Інші пасажири нарешті не витримують і хором запитують:

— Та що ж ви таке читаєте?

— Орфографічний словник.

* * *

Зупинив полісмен водія за перевищення швидкості і говорить:

— Чому ви їдете містом зі швидкістю 80 км за годину? Платіть штраф!

— Здрастуйте! Яка година? Я за кермом усього 15 хвилин!