Вівторок, 15 травня 2018 року № 36 (19583)
http://silskivisti.kiev.ua/19583/print.php?n=38911

Благочестиві й непохитні

Антоніна КІЗЛОВА.

Мал. Валентини Протопоп.

15 травня (2 травня за ст. ст.) православна церква вшановує одних із найдавніших святих Давньої Русі: свв. мчч. Бориса і Гліба. Ще з кінця ХІ ст. їхніх молитов просять про припинення міжусобних війн і братовбивства. Брати-князі Борис (у хрещенні Роман) і Гліб (Давид) прийняли смерть як страстотерпці. Адже під час міжусобиці не підняли руку на старшого брата, законного спадкоємця батькового престолу в Києві. Так вони не тільки дотримались заповіді «шануй батька і матір», а й наслідували приклад Христа, Який пішов на муки й Розп’яття, щоб виконати волю Божу. Князі загинули 1015 р. і здобули шанування в чині святих ще за правління свого брата Ярослава Мудрого. Службу їм склав митрополит Київський (1008—1035 рр.) Іоанн I. Cаме 15 травня 1115 р. мощі угодників перенесли до нової церкви у Вишгороді. Польових робіт цього дня не ведуть: «На Гліба й Бориса за хліб не берися».

На 17 травня (4 травня за ст. ст.) припадає Вознесіння Христове. Цей дванадесятий празник має збігатися з четвергом шостого тижня (40-м днем) після Великодня. Пророцтва про те, що воскреслий Христос увійде на небеса, сяде праворуч Бога Отця й відкриє людям дорогу до Царства Небесного, містяться ще в Старому Заповіті. У Євангеліях та «Діяннях святих апостолів» докладно описано саму подію. Цього дня у храмах ховають плащаницю, відтоді вже не можна вітатися «Христос воскрес!». До Вознесіння господарі, за традицією, стараються повністю обсіятись.

18 травня (5 травня за ст. ст.) — св. вмц. Ірини (І ст.). Спочатку дочку царя Мігдонії (ймовірно, в Македонії) Ліцинія звали Пенелопа. Щоб уберегти від зовнішніх спокус, володар оселив її в неприступній вежі, куди могли заходити тільки батьки, служниці й вихователі. Однак зачиненій дівчинці являвся ангел. Він дав їй знання про християнські істини та ім’я Ірина (в перекладі — «мир»), під яким Пенелопа згодом охрестилася. Після того почала проповідувати різними місцевостями й привела до Господа дуже багатьох язичників, зокрема і власних батьків. Кілька разів її ловили язичники й кидали на катування. Але щоразу вона дивом залишалася живою й неушкодженою. За мужність та непохитність у вірі сподобилася мирної смерті в похилому віці. На Ірини українські господині висаджують вирощену в парниках розсаду капусти. Найбільш забобонні не дозволяють це робити чоловікам, побоюючись, що капуста зацвіте, але не вродить.