Добрий господар

Зааненські кози — найпродуктивніші

«Чи правда, що зааненські кози дають найбільше молока? Поінформуйте докладно про цю породу», — просить Тетяна Науменко з с. Скригалівки Фастівського району Київської області.

ЗААНЕНСЬКІ кози дійсно найпродуктивніші серед численних молочних порід. Свою назву порода дістала від Зааненської долини (Швейцарія). Перші описи породи датуються XV століттям. При її виведенні важливу роль відіграли сприятливі кліматичні умови. Зааненська долина, що лежить на висоті більше тисячі метрів над рівнем моря, славиться чудовим гірським кліматом, багатими альпійськими пасовищами, чистою джерельною водою.

Зааненські кози — найбільші в світі. Дорослі племінні матки в холці заввишки 75-85 см масою 50-60 кг (максимальна — 90 кг), у племінних цапів відповідно 82-85 см і 70-80 кг (максимальна — 100 кг).

Тварини міцної, сухої конституції. Тулуб довгий, досить широкий. Шлунково-кишковий тракт і молочна залоза добре розвинені. Вим’я кулясте або грушоподібне, велике, з чималими сосками. Допускаються чорні плями на вимені. Кістяк міцний. Голова суха, безрога (шута), вуха «ріжками». Шкіра щільна, тонка. Волосяний покрив — коротка тонка ость. Масть біла.

Зааненські кози вирізняються високою плодовитістю і скоростиглістю. На 100 маток отримують 180-250 козенят. Маса новонароджених кізоньок — 3 кг, козликів — 4,5 кг, в 12-місячному віці — відповідно 30-35 і 38-45 кг.

Лактаційний період триває 10-11 місяців. За цей час від однієї тварини одержують у середньому 600-700 кг молока (від найкращих племінних кіз — понад 1000 кг). Середній уміст жиру в молоці — 3,8-4,5%, сухих речовин — 13%, казеїну — 2,6%, альбуміну — 0,5%, жиру — 4,5%, молочного цукру — 4,2%.

Зааненські кози добре акліматизовуються в різних природних умовах. При їх схрещуванні господарсько-біологічні якості стійко передаються потомству, що є неабиякою перевагою у поліпшенні місцевих порід кіз.

Зааненські кози дещо вимогливіші до умов утримання, ніж «простяки». У приміщенні має бути завжди чисто та затишно — температура взимку приблизно плюс 6^ОС, улітку — не вище 18. Мокру підстилку необхідно міняти негайно.

Приміщення для кіз має бути сухим, вогкість згубна для цієї породи. Будувати його потрібно на високому місці, подалі від вигрібних ям і гноярень. Підлогу роблять бетонною або глинобитною, облаштовуючи над нею дерев’яні лежаки.

Дійних кіз рекомендується утримувати в окремих стійлах площею до двох метрів квадратних. У такі бокси можна поміщати по дві молоденькі особини. Просторішого вольєра потребують козли-плідники.

Швейцарські кози неохоче поїдають сіно з різнотрав’я, люблять бобово-злакові трави. Досвідчені козівники рекомендують узимку пригощати тварин віниками з вербового пруття, березового, дубового, липового листя. Зерно давати мелене або подрібнене. У раціоні повинні бути висівки та концентровані корми. Вітамінна підгодівля — в натуральному вигляді: яблука, картопля, кормові буряки, капуста, морква.