Політика нищення в дії

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Найбільший в Україні металургійний комбінат — колишній завод «Криворіжсталь», а нині ПАТ «АрселорМіттал» опинився під загрозою не тільки зупинення, а й припинення виробництва взагалі. За словами його фінансового директора Сергія Плічка, у квітні колектив витратив на 600 мільйонів гривень більше, ніж заробив. Фінансові втрати за травень орієнтовно сягнуть понад 1,5 мільярда гривень, що й ставить під сумнів подальшу роботу.

У ЧОМУ Ж причина? Виявляється, вже другий рік флагман гірничо-металургійного комплексу України працює собі на збиток через несправність технологічного обладнання. Доменні печі, мартени, прокатні стани зношені настільки, що виходять із ладу. Аварійні зупинки агрегатів гарячих цехів трапляються все частіше. Наслідок цього — тільки за останні два місяці «АрселорМіттал» втратив майже 480 тисяч тонн металу. Металургам доводиться працювати на агрегатах, технічний стан яких становить загрозу і для виробництва, і для людей. Робітники змушені ігнорувати вимоги техніки безпеки й чинних інструкцій, працюючи в умовах, далеких від належних.

Як тут не згадати обіцянки-цяцянки перед продажем «Криворіжсталі»! До речі, це підприємство було для незалежної України чи не головним стратегічним об’єктом, оскільки виготовляло мало не 40% металопродукції, входило до десятка найбільших платників податків, забезпечувало основні надходження іноземної валюти до бюджету. А сьогодні колишню «Криворіжсталь» наздоганяє точно така сумна доля, яка спіткала тисячі вітчизняних підприємств, насамперед заводів — машинобудівних, важкої індустрії, хімічної та будівельної промисловостей, різних переробних галузей тощо. Всі вони майже відразу після приватизації були оголошені банкрутами, а потім пішли на брухт. Вочевидь, настала черга збанкрутіти й комбінату «АрселорМіттал»: він уже гасить свої мартени та домни, зупиняє прокатні стани, тож може також піти на переплавку, зрозуміло, в печах підприємств сусідніх держав. Приватизація по-українськи кінця ХХ — початку ХХІ ст. сягнула апогею здичавілості, злочинності, руйнації і потворності. А недолугі керманичі держави, латаючи дірки своєї бездарної діяльності, ладні продавати останні об’єкти, які ще дивом збереглися.

Тим часом на скрутне становище нарікають не тільки металурги Кривого Рогу, а й місцеві залізничники, які підтримали акції протесту колег із Києва, Полтави, Кременчука. Не виключено, що за свої права піднялися трудівники цієї галузі і в інших регіонах, просто ЗМІ, дослухаючись наказів влади, про це мовчать. У людей дві основні вимоги: забезпечення стандартів охорони праці й підвищення заробітної плати до європейського рівня.

Залізничники із цехів технологічного транспорту металургійного заводу в Кривому Розі заявили, що свою роботу виконувати не відмовляються, але працюватимуть тільки згідно з вимогами та інструкціями, які не дозволяють експлуатувати застарілий і через це вкрай небезпечний рухомий склад. 16 травня з 92 наявних на підприємстві тепловозів працювало тільки 14. Таким чином, завезення і перевезення між цехами сировини, транспортування виготовленої продукції було паралізоване. Через день довелося зупиняти підрозділи забезпечення гірничою масою та агломераційного виробництва, бо не виїхав жоден із локомотивів: машиністи першої зміни відмовилися працювати на несправній техніці.

Вивчивши стан справ, голова первинного осередку Конфедерації вільних профспілок України Юрій Самойлов наголосив, що це не страйк. «Люди виходять на роботу, але хочуть працювати згідно з правилами та інструкціями, а не так, як зараз. Ми давно домагаємося від власників підприємства забезпечити справність техніки, але офіційні перемовини зайшли у глухий кут, нас не чують, тому робітники вирішили діяти доступними їм методами». Машиніст тепловоза Сергій Ковальов з обуренням наголошує, що працювати на такій техніці, як у них, — страшно, а через мізерні зарплати ще й кривдно.

Саме криворізькі металурги чи не першими в Україні півтора року тому організували мітинги з вимогою збільшити їм зарплати. У відповідь їх лише висміяли: мовляв, захотіли чорну ікру ложками їсти. Тепер, згадуючи ту образу, металурги поспішили підтримати страйк працівників «Укрзалізниці», спрямований на захист власної гідності. «Досить працьовитий український народ перетворювати на найдешевшу в Європі робочу силу. Якщо комунальні тарифи у нас вище європейських, то і зарплати мають бути відповідними», — пояснюють свою позицію робітники.

Відтак на колишній «Криворіжсталі» почалась ланцюгова реакція. Спочатку залізничників транспортних цехів підтримали доменники, сталевари і прокатники, вимагаючи гарантій безпечності обладнання. Потім одна за одною погасли доменні й мартенівські печі, за ними зупинились прокатні стани. Це відразу «трусонуло» весь гірничо-збагачувальний комплекс Криворізького залізорудного басейну. Адже відпала потреба в постачанні сировини.

На засіданні Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики і зайнятості населення, яке відбулося цими днями, голова Федерації металургів України Сергій Біленький наголосив: «Тільки за один день страйку всі підприємства гірничо-металургійного комплексу Кривбасу втрачають разом 2,5 мільйона доларів США експортної виручки. Від страйку постраждає не лише гірничо-металургійний комплекс, а й уся економіка України. На збагачувальних комбінатах вимушено простоюватиме мінімум третина працівників. Істотно зменшаться надходження у бюджети всіх рівнів, а недоотримання валютної виручки вдарить по курсу гривні».

Потенційна загроза зупинення ПАТ «АрселорМіттал» віщує важкі часи для поки що потужного міста Кривий Ріг. Адже на підприємстві трудиться понад 21 тисяча чоловік. Можливі трагічні наслідки й техногенного характеру. Зокрема, забив на сполох головний енергетик комбінату Олександр Іванов. Через зупинення доменних печей у газопроводах тиск упав до критичної відмітки — їх потрібно перекривати. А це процес із високим рівнем небезпеки. До речі, останній раз це робилося сорок років тому.

Керівництво ПАТ «АрселорМіттал» намагається довести, що страйк робітників незаконний, оскільки почався без попередження. А на владних київських пагорбах лунають голоси про притягнення до кримінальної відповідальності і організаторів боротьби, і керівництва комбінату. Попри це заступник глави Конфедерації залізничників України Петро Дулей заявляє, що працівники ряду локомотивних депо налаштовані страйкувати, поки не будуть виконані їхні вимоги, аж до зупинки промислових підприємств Криворізького залізорудного басейну. Якщо правління «Укрзалізниці» також не піде на переговори, то рано чи пізно зупиняться всі залізничні транспортні артерії країни! Не треба пояснювати, у що це виллється для економіки країни.

Проте хіба страйкарі не слушно вимагають роботи за правилами та законами? Хто насмілиться оскаржувати, що працювати на несправній техніці дуже небезпечно, що платити мізер людям стратегічних професій — це знущання з них? Особливо з огляду на те, що державні управлінці, менеджери щомісяця отримують зарплати, які вимірюються сотнями тисяч гривень, та ще й високі премії невідомо за що.

...Ще в 70-ті роки минулого століття учені попередили, що майбутнє Кривого Рогу досить песимістичне. Можливо навіть, цей мегаполіс доведеться переселяти. Як тільки припиняться гірничі роботи, шахтні води затоплять підземні «поверхи» міста. Потім почнуть просідати, заболочуючись, наземні забудови протяжністю 120 кілометрів із півночі на південь. Відпрацьовані порожнини перетворюватимуться на провалля... Може, саме на цей сценарій влада і сподівається. Зникне місто, а з ним і проблеми.

P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що міністр інфраструктури Володимир Омелян розпорядився негайно надати допомогу ПАТ «АрселорМіттал», що призупинилося через страйк працівників цехів експлуатації залізничного транспорту.

Отже, у боротьбі за права крига скресла? Та де там! Міністр дав вказівку забезпечити підприємство людьми і технікою, щоб не допустити суттєвого падіння обсягів виробництва, сплати податків і зниження валового внутрішнього продукту. Підприємству будуть надані 11 тепловозів ЧМЕ, прибудуть бригади машиністів «Укрзалізниці». Крім того, у Кривий Ріг приїдуть робітники ПАТ «Київ-Дніпровське міжрегіональне підприємство транспорту», а також з інших регіонів, із тим щоб створити локомотивні бригади, яких нині бракує через страйк. Класична схема: влада засилає штрейкбрехерів, аби зіштовхнути робочий люд між собою.