Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Трапляється рідко, дошкуляє добряче

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Трапляється, що у людини починає нестерпно боліти око або язик. Вона звертається до окуліста чи отоларинголога. Лікарі обстежують її, а точного діагнозу поставити не можуть. Радять звернутися до невролога. Але й той не завжди спроможний допомогти. Де ж хворому шукати порятунку?

— НАЙІМОВІРНІШЕ, це вияви синдрому порушення функцій черепних нервів. На жаль, про нього часто нічого не знають не лише лікарі загальної практики, а й фахівці-неврологи, котрі мали б констатувати факт цього порушення. Тож правильний діагноз ставлять дуже рідко, — розповідає нейрохірург, завідувач клініки субтенторіальної нейроонкології та спеціалізованого кабінету проблем болю Інституту нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова, доктор медичних наук Володимир Олегович ФЕДІРКО. — Втім, це відносно нові дослідження. Точна назва патології, про яку мова, — синдром гіперактивної дисфункції черепних нервів. Річ у тому, що кожен із цих нервів виконує певну функцію. При запаленні чи подразненні нерва вона не зникає, але в людини виникають больові відчуття. Наприклад, синдром невралгії трійчастого і носоглоткового нервів. Дається взнаки він болем у ділянці, в якій ці нерви мають розподілення, тобто на половині обличчя і половині язика. Або візьмемо органи зору. Очні яблука рухаються з допомогою трьох пар черепних нервів. Кожна з них дає «команду» певним м’язам очного яблука і синхронно рухає ними. Відтак маємо стереоскопічне сприйняття зображення. Можемо, скажімо, приблизно виміряти відстань до чогось, і предмети не двояться. Коли ж якийсь із цих нервів подразнюється, відтак відбувається подразнення петлею артерії, то від тривалого контакту з судиною так звані мієлінові захисні оболонки нервів атрофуються, порушуються їхні структура й захисна функція. Тоді й виникає гіперактивна дисфункція.

— Які її прояви?

— Раптово, без видимої причини, відбувається розширення зіниці одного ока, при цьому порушується чіткість зору. Коли людина дивиться здоровим оком — бачить добре, коли постраждалим — то контури предметів розпливаються, якщо ж обома очима — то ніби щось заважає бачити. Якась пелена, нечіткість обрисів. Це спричиняє великий дискомфорт, людина не може нормально працювати, читати, дивитись телевізор. Розповідати докладно про лікування цих синдромів на сторінках газети вважаю недоцільним, таку «лекцію» зрозуміють тільки фахівці; а от поінформувати лікарів, пацієнтів, що такі стани в Інституті нейрохірургії безкоштовно лікують, гадаю, слід. Потрібно лише направити хворого на діагностування, аби достеменно визначити причину синдрому і призначити відповідне лікування. При синдромі гіперактивної дисфункції окорухового нерва ми поки що обходилися консервативним лікуванням.

В. Федірко зазначив, що аналогічна ситуація може скластись і з відвідним нервом. Тоді в людини спонтанно починається двоїння в очах. Воно то з’являється, то зникає, тобто нормальний зір на якийсь час відновлюється. У таких випадках страждає нерв, що спричиняє відведення очного яблука вбік — аж до перенісся. В Інституті так само лікують цю патологію — як консервативно, так і оперативним шляхом.

При подразненні так званого під’язикового нерва у людини можуть виникати мимовільні посмикування або поштовхування в одній половині язика. Трапляється, що язик навіть відхиляється вбік, що заважає розмовляти і їсти.

Причина всіх вищезазначених патологій була визначена медичною наукою відносно недавно. Дослідження тривають. На щастя, синдром гіперактивної дисфункції черепних нервів — досить рідкісна патологія. Вона не є інвалідизуючою, але дуже погіршує якість життя. Прикро, що людина роками може страждати, ходити до лікарів і не знати, що ж із нею відбувається. В Інституті нейрохірургії вже допомогли десяткам таких пацієнтів.